Trois petits points... - MyPollux

Et a qui dois-je en vouloir?

Et a quoi dois-je m’en prendre?

Qui a pris la moiti de mon histoire?

Et ma peur, a qui vais-je la tendre?

De l’autre cote de ce miroir

Je vois des visages se dfendre

Comme l’image d’un morceau de hasard

Qui m’a semble un moment tout suspendre

Un regard et des mains sans cesse en mouvement

Et le nombre de marionnettes que l’on a du

Que reste-t-il de ce manteau trop grand

A part sauf quelques atomes crochus?

Tu manques deja, il n’y a rien a en dire

Les choses sont deja assez mortes comme a

Me taire, un ou deux soupirs, mais juste me taire

Quand la lumiere se fait framboise

Et que les minutes changent de direction

J’apercois toutes nos ombres chinoises

Immuables meme avec les saisons

Tu manques deja, il n’y a rien a en dire

Les choses sont deja assez mortes comme a

Me taire, un ou deux soupirs, mais juste me taire

Tout ce que j’en tremble

C’est ce quoi je ressemble

C’est mieux que du vide crire

Un ou deux soupirs

І кого я звинувачую?

І що мені робити?

Хто взяв половину моєї історії?

І мій страх, кому я його поширю?

По той бік цього дзеркала

Я бачу обличчя, які відбиваються

Як картина випадковості

Що мені здалося на мить все призупинити

Постійно рухливий погляд і руки

І кількість ляльок у нас є

Що залишилося від того великого пальта

Крім кількох зачеплених атомів?

Вже сумую за тобою, нема що сказати

Речі вже досить мертві, як є

Мовчи, раз-два зітхни, та тільки мовчи

Коли світло стане малиновим

І хвилини змінюють напрямок

Я бачу всі наші китайські тіні

Незмінний навіть з пори року

Вже сумую за тобою, нема що сказати

Речі вже досить мертві, як є

Мовчи, раз-два зітхни, та тільки мовчи

Все, що я трясу

Ось так я виглядаю

Це краще, ніж порожній крик

Зітхання чи два