Мёртвая 2.0 - Мёртвые Осы

Бояться признаться,

Копаясь в собственных страхах…

Мне не угнаться за тобой,

В этом виновата, что не умею прощать,

Бывает даже нечем дышать!

Обидное слово ударит в больное место,

Ты не стесняйся, мне стало не интересно

Спорить с тобой, увы, проигран бой

Как жаль, что все мы мёртвые снаружи,

Мы часто мёртвые внутри,

Мы ото всех скрываем души,

Как можно дальше прячем их.

Стоим мы спинами друг к другу,

Порой проходим сквозь себя,

Вот так, оставив шрам, прошла и тень твоя!

Мы можем подняться с колен,

Не взирая ни на что идти дальше, вперёд,

Души собирая.

Ценный экспонат

Уже с тобой и растёт азарт!

Порой так легко отбирать,

Оставляя без всего, просто так умирать.

Больше ничего не дашь взамен,

Кроме пустых и холодных стен?

Как жаль, что все мы мёртвые снаружи,

Мы часто мёртвые внутри,

Мы ото всех скрываем души,

Как можно дальше прячем их.

Стоим мы спинами друг к другу,

Порой проходим сквозь себя,

Вот так, оставив шрам, прошла и тень твоя!

Боятися зізнатися,

Копаючись у власних страхах.

Мені не наздогнати тебе,

У цьому винна, що не вмію прощати,

Буває навіть нема чим дихати!

Образливе слово вдарить у хворе місце,

Ти не соромся, мені стало не цікаво

Сперечатися з тобою, на жаль, програний бій

Як шкода, що ми всі мертві зовні,

Ми часто мертві всередині,

Ми від усіх приховуємо душі,

Якнайдалі ховаємо їх.

Стоїмо ми спинами один до одного,

Часом проходимо крізь себе,

Отак, лишивши шрам, пройшла й тінь твоя!

Ми можемо піднятися з колін,

Не дивлячись ні на що йти далі, вперед,

Душі збираючи.

Цінний експонат

Вже з тобою й зростає азарт!

Іноді так легко відбирати,

Залишаючи без усього, просто так вмирати.

Більше нічого не даси натомість,

Окрім порожніх та холодних стін?

Як шкода, що ми всі мертві зовні,

Ми часто мертві всередині,

Ми від усіх приховуємо душі,

Якнайдалі ховаємо їх.

Стоїмо ми спинами один до одного,

Часом проходимо крізь себе,

Отак, лишивши шрам, пройшла й тінь твоя!