Не плачьте, Надя - Musia Totibadze

Звуков поезда не слышно,

Стоять осталась неподвижно,

И глубоко бессильно дышит,

Он больше Наде не напишет

Она стоит.

И запах вишни

Разносит ветер еле слышно

Слова пустые будут лишни

Он больше Наде не напишет.

Не плачьте, Надя, дорогая

Лицо руками закрывая

Нет у любви конца и края

Так говорил он засыпая

Он помнил все- тот поздний вечер

Неяркий свет бросали свечи,

И ваших губ, и рук касание,

То бесконечное прощание

Он помнил, как вы улыбались,

При встрече робко волновались,

И цвет небесный ваших глаз

Запомнил он в тот поздний час

Не плачьте Надя дорогая

Лицо руками закрывая

Нет у любви конца и края

Так говорил он засыпая

Ваш друг навеки будет с вами,

Он будет песни голосами.

Вы постарайтесь не забыть,

Слова той песни сохранить

Не плачьте Надя дорогая

Лицо руками закрывая

Нет у любви конца и края

Так говорил он засыпая

Не плачьте, Надя

Не плачьте, Надя…

Звуків поїзда не чутно,

Стояти залишилася нерухомо,

І глибоко безсило дихає,

Він більше Наді не напише

Вона стоїть.

І запах вишні

Розносить вітер ледь чутно

Слова порожні будуть зайві

Він більше Наді не напише.

Не плачте, Надя, люба

Обличчя руками закриваючи

Немає у коханні кінця і краю

Так казав він засинаючи

Він пам'ятав все- той пізній вечір

Неяскраве світло кидали свічки,

І ваших губ, і рук торкання,

Те нескінченне прощання

Він пам'ятав, як ви посміхалися,

При зустрічі несміливо хвилювалися,

І колір небесний ваших очей

Запам'ятав він у ту пізню годину

Не плачте Надя дорога

Обличчя руками закриваючи

Немає у коханні кінця і краю

Так казав він засинаючи

Ваш друг навіки буде з вами,

Він буде пісні голосами.

Ви постарайтеся не забути,

Слова тієї пісні зберегти

Не плачте Надя дорога

Обличчя руками закриваючи

Немає у коханні кінця і краю

Так казав він засинаючи

Не плачте, Надя

Не плачте, Надя…