Godether - Mourning Beloveth

It may have seemed a sign of hope that we are surrounded by humanity

But they are merely there to pick our bones malignant

Growing on the mind like mould a mere sliver of light drifting

Between wars and plagues but there is no sound of violence no famine of the mind

Nothing happens, nobody comes, nobody goes

Trying to crawl back through creation, just plugged in expecting to peak

Nothing happens, nobody comes, nobody goes

Seed aching to perfect itself anchored by coffins and the slums of the

subconscious

Nothing happens, nobody comes, nobody goes

Where we boil our own cancers torn from the caul, the curds of gestation

Nothing happens, nobody comes, nobody goes

It’s in the gut in the soil of the land the dreams in the stars of blood and

terror

Nothing happens, nobody comes, nobody goes

A whore moon probed to life by groping entropy presumed to be the gods just

aching for existence

Nothing happens, nobody comes, nobody goes

Nothing left but corruption a place in the sky?

Alongside the artifacts of some played out civilization

Phosphine dreams space dust in tune drifting through stars

The purest of light

Elements of the age the red gout of light no famine of the mind

Blood blown moons without life suns and molten planets

Outside the mind

Precession of equinoxes a world created on a lie

Three kings follow a star

The only gout of light?

The ancient dream stars and earth collide

No famine, no famine of the mind

The insufferable stretch of time down the gullied abattoirs of the mind the old

world a Bethlehem in the sky dead roots dead time corruption seeps into the

light the ancient dream through the red gout of light the ancient dream a

palace in the sky

A cold spiral of systems created to destroy a dense mass of consciousness

created without life held together by dust worms and the dead time through a

mere sliver of light the sun a mockery in the sky forming galaxies the

all-consuming life the ancient dream destruction of mankind

An epoch of time cutting a red line through the rusted sky

At war with the microcosm reality is just the consensus attending its ancient

agenda

For our culture tricks us into accepting it as consciousness just beyond some

periphery

But now they are coming they could smell the blood Elements personified to

nothing

Можливо, це здавалося знаком надії, що нас оточує людство

Але вони там лише для того, щоб збирати наші кістки злоякісними

Розростається в розумі, як цвіль, проста частинка світла

Між війнами та чумами, але немає ні звуку насильства, ні голоду в розумі

Нічого не буває, ніхто не приходить, ніхто не йде

Спроба повзати назад через створення, щойно підключений очікуючи пік

Нічого не буває, ніхто не приходить, ніхто не йде

Насіння прагне вдосконалити себе, закріплене трунами та нетрями 

підсвідомість

Нічого не буває, ніхто не приходить, ніхто не йде

Де ми варимо наші власні ракові пухлини, вирвані з супроводу, сирків гестації

Нічого не буває, ніхто не приходить, ніхто не йде

Це в кишку на ґрунті землі мрії в зірках крові та

терор

Нічого не буває, ніхто не приходить, ніхто не йде

Місяць-шлюха, досліджено життя, намацуючи ентропію, як вважають богами, просто

болить за існування

Нічого не буває, ніхто не приходить, ніхто не йде

Нічого не залишилося, крім корупції, місця на небі?

Поряд з артефактами деякої розіграної цивілізації

Фосфін мріє про космічний пил, що лунає крізь зірки

Найчистіше світло

Елементи епохи червона подагра світла без голоду розуму

Роздуті кров'ю місяці без життя сонця і розплавлених планет

Поза розумом

Прецесія рівнодення – світ, створений на брехні

Три королі йдуть за зіркою

Єдина подагра світла?

Стародавні мрії зірки і земля зіштовхуються

Ні голоду, ні голоду розуму

Нестерпний відрізок часу по ямках старого розуму

світ Вифлеєм на небі мертве коріння мертвий час псування просочується в

запалити давній сон через червону подагру світла стародавній сон а

палац у небі

Холодна спіраль систем, створених для знищення щільної маси свідомості

створений без життя, стриманий пиловими хробаками та мертвим часом через a

простий шматочок світла сонце насмішка на небі, утворюючи галактики

всепоглинаюче життя стародавня мрія знищення людства

Епоха часу, що прорізає червону лінію крізь іржаве небо

Реальність у війні з мікрокосмом — це лише консенсус, що супроводжує його давню

порядок денний

Бо наша культура обманом змушує нас прийняти це як свідомість

периферії

Але тепер вони приходять, щоб відчути запах Елементів крові, уособлених для них

нічого