When the Weeping Dawn Beheld Its Mortal Thirst - Mournful Congregation

When the waters cover the earth once more

And the great sea weeps again

Darkness shall coke the dying light

And the almighty king sun bleed

Only then shall we come to know

That which is our mortal thirst

For heavenly realms is our soul athirst

This pain is felt by man alone

I remember when the transcendent moon

Brought the lunar waves even higher

Creation, from the vivid lucidity, an emonation

Who am I?

That created creation…

Glorification be to your name and ways

Thou art the bringer of greatness

In your name we art lost

We art but microcosmic dust

We art by your extention

Your limbs art our souls

Your dark is our light

Yet let not our ignorant prose

Be he upheard by your manifold omnipresence

For thour art wisdom personified

Thou art the Transcendental

Коли води знову покриють землю

І знову плаче велике море

Темрява закоксує вмираюче світло

І всемогутній цар сонце кровоточить

Тільки тоді ми дізнаємося 

Те, що наша смертна спрага

Бо небесні царства — це жага нашої душі

Цей біль відчуває сама людина

Я пригадую, коли трансцендентний місяць

Підніс місячні хвилі ще вище

Створення з яскравої ясності емоції

Хто я?

Це створило створення…

Прославлення твоєму імені та шляхам

Ти несе велич

В твоє ім’я ми загублені

Ми мистецтво, але мікрокосмічний пил

Ми мистецтво по вашому розширенню

Ваші кінцівки – це наші душі

Твоя темрява —наше світло

Та нехай не наша неосвічена проза

Будь його підтвердженим твоєю різноманітною всюдисущістю

За час мистецтва втілена мудрість

Ти трансцендентний