The Book of Kings - Mournful Congregation

A morbid pageantry of our King’s facade

Knelt before the sire, clasped in hand the jewel

«Soma is the teardrop of Agni»

The winding chambers, a portrayal of royalty

Secrecy deepening, unfolding enigma

Stretching far beyond the mystic dawn

Oh enchanter of the Februar winds

Spoke blue blooded tongues with rich enthronement

A lyrical trilogy was textured

Woven through ages, jade masks adorning

Grandiloquence of an earthly empire evoked

Your once regal emperor banished forevermore

Arise O' mistress of fortuitous descensions

A splendid Queen the Gods dared not name

Drapery so grand, adorned and bejewelled

Deities rose, and were greeted in shame

In their flesh was encoded secrets so dark

There stood the temple of stone so cold

Pillarless caverns cut deep in the mount

Crafted by masons in reverence of Kings

Where Kings bowed down to worship the Gods

Where the Gods chose the Kings

And to them imparted their secrecies rare

Upon baroque stone footsteps fell

Their shadows Lengthened by the burning flame

Hollow voices recite from scriptures of eld

Setting aflame some long preserved grandiose intent

Three Kings lay bare their palms

And with sacred blade cut deep into

The flesh of man, the flesh of God

Unto the mind of man that he many know wisdom not

Rituals conpendium, textual codex

Initiation through torture, the cross bears no name

The union of Sun and Moon

The congress of King and Queen

Demi-gods of the Yuga

Spin your cyclic webs

Demi-gods of the Yuga

Spin your cyclic webs

Those whom Queen adored in vain

Whom ever begged to know their word

Hath darkness claimed a heart so black

Received in sin, anointed one

Thy kingdom shall ne’er come

Doom deserved shall be unto thee

Enter with glees symbolical sanctum

The priesthood of the mighty Sun

Kingship to be…

Decrepit monks chant a hollow bellow

Of tones which mortals shalt not follow

Strings of harp and rhythms shallow

Disquietude, no solace shall bring

Wanton desire, a tarnished King

A King this man fit not to be

Dethronement was sought

Famished ashes, extinguished moon

Winds carried stagnant seasons forth

A sunless Summer, a windless Winter

Turmoil permeated prana The sacred logos corrupted

Seers shed not a tear, only golden blood spilled forth

For the visions were rife, beyond even crystal oracles

Psychic pestilence now spread

Adorn the new King

For the old is dead

Deserved doom shall be unto you…

Хворобливе видовище фасаду нашого короля

Став на коліна перед сиром, стиснув у руці коштовність

«Сома — сльоза Агні»

Звивисті камери — зображення королівської особи

Поглиблення таємниці, розкриття загадки

Розтягнувшись далеко за межі містичного світанку

О чарівник лютневих вітрів

Говорив синьокровними язиками з багатим воцарінням

Текстурована лірична трилогія

Сплетені віками, нефритові маски прикрашають

Викликано пишномовність земної імперії

Ваш колись царственний імператор вигнаний назавжди

Вставай, володарка випадкових спадків

Прекрасну королеву Боги не наважилися назвати

Драпірування настільки грандіозне, прикрашене та прикрашене коштовностями

Божества піднялися й були зустрінуті з ганьбою

У їхній плоті були закодовані такі темні таємниці

Там стояв кам’яний храм, такий холодний

Печери без стовпів врізаються глибоко в гору

Створений масонами на шанування королів

Де королі вклонялися, щоб поклонитися богам

Де боги вибрали королів

І їм передавали свої рідкісні таємниці

На барокові кам'яні кроки впали

Їхні тіні Подовжені палаючим полум’ям

Порожні голоси декламують із писань світу

Запалення якогось давно збереженого грандіозного наміру

Три короля оголили долоні

І священним лезом глибоко врізаний

Тіло людини, тіло Боже

До розуму людини, що багато хто не знає мудрості

Ритуальний конпендій, текстовий кодекс

Посвячення через тортури, хрест не носить імені

Союз Сонця і Місяця

Конгрес короля і королеви

Напівбоги Юги

Скрутіть свої циклічні мережі

Напівбоги Юги

Скрутіть свої циклічні мережі

Тих, кого королева даремно обожнювала

Хто коли-небудь благав знати їм слово

Чи темрява забрала серце таке чорне

Прийнятий у гріху, помазаний

Твоє царство ніколи не прийде

Тобі буде заслужена доля

Увійдіть з радістю до символічного святилища

Священство могутнього Сонця

Царство бути…

Дрясні монахи співають глухий рев

З тонів, яким смертні не слідувати

Струни арфи й ритми мілкі

Неспокій, жодне розраду не принесе

Нерозумне бажання, заплямований король

Королем, яким ця людина не годиться

Домагалися детронізації

Зголоднів попіл, погасла місяць

Вітри несли застійні пори року

Літо без сонця, безвітряна зима

Смута пронизана праною. Священний логос зіпсувався

Провидці не пролили ні сльози, а пролилася золота кров

Бо видіння були багаті, за межі навіть кришталевих оракулів

Зараз поширилася психічна чума

Прикрасьте нового короля

Бо старе померло

Заслужена доля буде для вас…