Горят мосты - Монте Кристо

Не надо слов, когда горят мосты,

Сожгла мне крылья ты.

Уже не сможем мы с тобой летать.

Не надо слов, не надо — я прошу.

Я просто ухожу.

Не надо провожать.

Горят мосты.

Всё уже разбито.

Сгорели дни.

И на заплаканную землю падали они.

Они пытались разобрать

Все это то, что не смогли мы потерять

Нельзя вернуть.

Надо чтото говорить

Оставь слова.

Наверно правильный твой выбор.

И ты права.

Зачем же падает с ресницы

Опоздавшая слеза?

Я не могу уже смотреть

В твои глаза.

Как всё нелепо, даже глупо.

Разорвалась наша нить.

Я не сумел, хоть и пытался

Все сохранить.

А звёзды, падая, прощались.

Плакала луна.

Всё, что осталось у меня

Это она.

Я заблудился в темноте.

Сгорел в огне.

Я сам уже не понимаю,

Что поможет мне.

И как стекло разбилось сердце

Под дикий стон.

Мне даже кажется, что это был

Всего лишь сон.

Не надо слов, когда горят мосты,

Сожгла мне крылья ты.

Уже не сможем мы с тобой летать.

Не надо слов, не надо — я прошу.

Я просто ухожу.

Не надо провожать.

Горят мосты

И пламя до неба разбрасываешь ты.

Горят мосты

И пламя до неба разбрасываешь ты.

Всякое бывает.

Легко понять.

Как просто в этом мире

Друг друга потерять.

Как трудно всё исправить

и что-то изменить.

А время календарь листает,

Натягивая нить.

Не надо что-то говорить.

Оставь слова.

Поверь, всегда тебе я верил

И знаю — ты права.

Зачем же падает с ресницы

Опоздавшая слеза.

Я не могу уже смотреть

В твои глаза.

За закрытой дверью реки и моря потери…

Кто-то с этим сможет жить,

А кто-то не поверит.

Зеркало, упав, осколками сыграет звон.

Всё, что было, всё, что будет —

Это только сон.

Горят мосты

И пламя до неба разбрасываешь ты.

Горят мосты

И пламя до неба разбрасываешь ты.

Не треба слів, коли горять мости,

Спалила мені крила ти.

Вже не зможемо ми з тобою літати.

Не треба слів, не треба я прошу.

Я просто йду.

Не треба проводжати.

Горять мости.

Все вже розбите.

Згоріли дні.

І на заплакану землю падали вони.

Вони намагалися розібрати

Все це те, що не змогли ми втратити

Не можна повернути.

Треба щось говорити

Залиш слова.

Напевно, правильний твій вибір.

І ти права.

Навіщо же падає з вії

Спізнилася сльоза?

Я не можу вже дивитися

Твої очі.

Як все безглуздо, навіть безглуздо.

Розірвалася наша нитка.

Я не зумів, хоч і намагався

Все зберегти.

А зірки, падаючи, прощалися.

Плакав місяць.

Все, що залишилося у мене

Це вона.

Я заблукав у темряві.

Згорів у вогні.

Я сам уже не розумію,

Що допоможе мені.

І як скло розбилося серце

Під дикий стогін.

Мені навіть здається, що це був

Лише сон.

Не треба слів, коли горять мости,

Спалила мені крила ти.

Вже не зможемо ми з тобою літати.

Не треба слів, не треба я прошу.

Я просто йду.

Не треба проводжати.

Горять мости

І полум'я до неба розкидаєш ти.

Горять мости

І полум'я до неба розкидаєш ти.

Всяке буває.

Легко зрозуміти.

Як просто в цьому світі

Один одного втратити.

Як важко все виправити

і щось змінити.

А час календар гортає,

Натягуючи нитку.

Не треба щось говорити.

Залиш слова.

Повір, завжди тобі я вірив

І знаю — ти права.

Навіщо же падає з вії

Сльоза, що спізнилася.

Я не можу вже дивитися

Твої очі.

За зачиненими дверима річки і моря втрати...

Хтось із цим зможе жити,

А хтось не повірить.

Дзеркало, впавши, уламками зіграє дзвін.

Все, що було, все, що буде—

Це лише сон.

Горять мости

І полум'я до неба розкидаєш ти.

Горять мости

І полум'я до неба розкидаєш ти.