Martin - Monkey Swallows The Universe

It all began in Spring when he was sat in that chair looking so old and distant

and half dead

And he began to think of all the books he hadn’t read and all the memories lost

and that’s when he said

«Oh baby don’t you look at me no more

I’m lazy untalented and poor

I can’t give you everything that you ask for

Why don’t you go go go?»

She said «How'm I gonna go when you’re sitting on my coat?

Looks like I will have to stay til you’re on your feet again

Baby you’re just the same as me, I feel that way from time to time

But you will be fine»

He didn’t hear her words, he didn’t see her face — he was mired in his heartache

He could only think of all the drugs and drink

And what he could’ve been and what his life could mean

«Oh baby why’m I so disappointing?

What happened to me life being promising?

I can’t give you everything that you ask for

Why don’t you go go go?

She said «How'm I gonna leave when you’re crying on my sleeve?

Looks like I will have to stay at least until the washing’s dry

Baby you’re just the same as me, I feel that way once in a while

But everything’ll be alright.»

This time he heard but he misunderstood

He took the wrong wrong wrong way out of the wood

He began to rise, he looked in her eyes and said

«Oh baby aren’t you trying to help me?

Is it too much to ask for your sympathy?

Didn’t I give you all the love that you asked for?

And now you’re gonna go?»

She said «Where'm I gonna go when you’re the only home I know?

Looks like I will have to stay at least until the taps run dry

Maybe you’re not the same as me but I still think I could make you smile

You’ll see, you will be fine, yeah we’ll be fine.»

Усе почалося навесні, коли він сидів у цьому кріслі, виглядав таким старим і далеким

і напівмертвий

І він почав думати про всі книги, які не читав, і про всі втрачені спогади

і саме тоді він сказав

«О, дитино, ти більше не дивись на мене

Я ледачий, бездарний і бідний

Я не можу дати вам все, про що ви просите

Чому б вам не піти іти ?»

Вона сказала: «Як я піду, коли ти сидиш на моєму пальто?»

Схоже, мені доведеться залишатися, поки ви знову не станете на ноги

Дитинко, ти такий же, як я, час від часу я так відчуваю

Але у вас все буде добре»

Він не чув її слів, він не бачив її обличчя — він затоплений у своєму душевному болі

Він міг думати лише про всі наркотики та пити

І яким він мог би бути і що могло б означати його життя

«О, дитино, чому я так розчарований?

Що сталося зі мною багатообіцяючим життям?

Я не можу дати вам все, про що ви просите

Чому б вам не піти

Вона сказала: «Як я піду, коли ти плачеш у мене на рукаві?»

Схоже, мені доведеться залишитися принаймні, поки прання не висохне

Дитинко, ти такий самий, як я, я так відчуваю час від часу

Але все буде добре.»

Цього разу він почув, але не зрозумів

Він вибрався з лісу

Він почав вставати, подивився в очі і сказав

«О, дитино, ти не намагаєшся мені допомогти?

Чи забагато просити про вашу симпатію?

Хіба я не дав тобі всю любов, про яку ти просив?

А тепер підеш?»

Вона сказала: «Куди я піду, коли ти єдиний дім, якого я знаю?»

Схоже, мені доведеться залишитися принаймні, поки крани не висохнуть

Можливо, ти не такий, як я, але я все одно думаю, що зможу змусити тебе посміхнутися

Побачиш, у тебе все буде добре, так, у нас все буде добре».