Mauro e tiziana - Moder

Quando ho aperto gli occhi era notte tarda

Io non ricordo niente, erano gli anni ottanta

Quelli di Craxi e dell’alta finanza, sognando Manatthan

Dei fantasmi nei parchi con gli aghi alle braccia

L’Italia che vince tre a uno ai Mondiali di Spagna

L’Italia di Pertini, di Zoff, quella di Smaila

Rino Gaetano che lascia Aida senza salutarla

Bologna salta mentre suona un disco di Dalla

Era l’Italia dei tempi di abbondanza

L’Italia di «stai zitto, riempi la pancia»

La domenica Santa, Gazzetta e Fernet Branca

Il mondo cambia e la lotta di classe è al bar.

non in piazza

Mi hanno battezzato tra il mare e la campagna

Acqua benedetta tra le saline e la spiaggia

Un bambino non conosce il male, non sa dargli una faccia

Io disegno sorrisi su pezzi di carta

Mio padre lavorava e non aveva niente in tasca

Mia madre stava a casa con mia sorella in pancia

Io già volevo scappare di qua

Chissà cosa pensava mio padre alla mia età

Ma da quant'è che non guardi su

Non dovevamo vederci più

Guido senza meta con quel disco in loop

In tasca ho cinque euro e un pacchetto di Winston blu

Hai visto bene come vivo

Come posso spiegarti come scrivo

Per cambiare basterebbe un tentativo

E intanto un altro giorno è finito

E io correvo sui prati, avevo i vestiti strappati

I canditi, le giostre, i gelati, le estati nei viali

Le elementari, i dettati, Baggio e Schillaci

Imparavi a farti furbo o a nascondino contavi

In primavera in bici senza mani, d’inverno poi t’ammali

L’autunno foglie gialle dipingevano i rami

Han detto «siete tutti uguali», ma ci hanno mentito

Chi nasce senza niente in mano, chi ha il poker servito

Il primo bacio, il primo tiro al gusto di proibito

Poi mio padre è morto senza preavviso

Quel giorno lo sfondo si è fatto grigio

Di colpo ti cambia il mondo, ho salutato il porto, mi sono trasferito

Ti sei mai sentito niente?

Sai, fa un male cane

Morire per le feste il giorno di Natale

È il tuo regalo da scartare, immaginavo di volare

Mi aggrappavo al cielo e mi scordavo di tornare

In classe dicevano: «Cresci, adesso esci»

Io parlo ancora coi muri perché sanno tenere i segreti

E già, volevo scappare di qua

Chissà cosa pensava mio padre alla mia età

Io sono il figlio di Mauro e Tiziana, del loro sangue

Figli di Gastone e Verdiana, di Maria e di Walter

Quanta strada alle spalle, quanta ancora da farne

Queste sono solo storie, io amo raccontarle

Ma da quant'è che non guardi su

Non dovevamo vederci più

Guido senza meta con quel disco in loop

In tasca ho cinque euro e un pacchetto di Winston blu

Hai visto bene come vivo

Come posso spiegarti come scrivo

Per cambiare basterebbe un tentativo

E intanto un altro giorno è finito

Коли я відкрив очі, була пізня ніч

Я нічого не пам’ятаю, це були вісімдесяті роки

Ті, хто має Craxi та високі фінанси, мріють про Манхеттен

Привиди в парках з голками в руках

Італія, яка виграє 3:1 на чемпіонаті світу в Іспанії

Італія Пертіні, Цоффа, Смайла

Ріно Гаетано залишає Аїду, не попрощавшись

Болонья стрибає, поки грає платівка Далли

Це була Італія часів достатку

Італія "заткнись, набий пузо"

Страсна неділя, Gazzetta і Fernet Branca

Світ змінюється, і класова боротьба стоїть на грані.

не на площі

Вони охрестили мене між морем і селом

Освячена вода між солонцями та пляжем

Дитина не знає зла, не вміє дивитися

Я малюю посмішки на аркушах паперу

Мій батько працював і нічого не мав у кишені

Мама залишилася вдома з сестрою на животику

Я вже хотів втекти звідси

Хтозна, що думав мій батько в моєму віці

Але ви давно не шукали

Ми не повинні були більше бачитися

Я безцільно їжджу з цим закрученим диском

У моїй кишені лежать п’ять євро і пачка синіх Вінстонів

Ви добре бачили, як я живу

Як вам пояснити, як я пишу

Для зміни вистачить однієї спроби

А тим часом минув ще один день

І я по лугах біг, одяг мій роздерся

Цукерки, атракціони, морозиво, літо на проспектах

Початкова школа, диктанти, Баджо і Скіллачі

Ви навчилися розумніти або розраховували на хованки

Весною на велосипеді без рук, а взимку захворієш

Жовте листя пофарбувало гілки восени

Вони казали «ви всі однакові», а нам брехали

Хто народився без нічого в руках, хто подає в покер

Перший поцілунок, перший укол із забороненим смаком

Тоді мій батько помер без попередження

Того дня фон став сірим

Твій світ раптово змінюється, я попрощався з портом, я переїхав

Ви коли-небудь відчували щось?

Знаєш, це біляче боляче

Померти на свята в день Різдва

Це твій подарунок, щоб розгорнути, я уявив політ

Я чепився за небо і забув повернутися

У класі сказали: «Вирости, а тепер виходь»

Я все ще розмовляю зі стінами, тому що вони вміють зберігати таємниці

І так, я хотів втекти звідси

Хтозна, що думав мій батько в моєму віці

Я син Мауро та Тіціани, їхньої крові

Діти Гастоне та Вердіани, Марії та Вальтера

Як далеко позаду, скільки ще попереду

Це просто історії, я люблю їх розповідати

Але ви давно не шукали

Ми не повинні були більше бачитися

Я безцільно їжджу з цим закрученим диском

У моїй кишені лежать п’ять євро і пачка синіх Вінстонів

Ви добре бачили, як я живу

Як вам пояснити, як я пишу

Для зміни вистачить однієї спроби

А тим часом минув ще один день