Kjerkegård ved havet - Moddi

Sola flyt som gull i disen

Der vi styre inn mot land

Og finn ly førr nattebrisen

Me ei lun og sørvendt strand

Her gror skjørbuksurt i sainna

Lenger opp enn floa når

Og fra støa finn eg stien

Mot en gammel kjerkegård

På ei stille midnattsvandring

I ei nordnorsk natt i juni

Ser eg kors med navn og årstall

Mella reir med egg og dun i

Her går livet mot førrnying

Mellom gamle, glømte grave

I en kort og hektisk sommar

På en kjerkegård ved havet

Hit kom dem som stormen sparte

Her ligg dem som gjekk og venta

Dem som fall førr tæringssotten

Dem som spanskesjuka henta

På de gamle, morkne merkan

Kan eg endå namnan lese

Og eg spør meg sjøl: Kem va dem

Dem som søv her under gresset?

Kem va du, Elfrida Angel

Som så kort et liv fekk låne?

Fekk du dansa før du døe

17 år og knapt en måne?

Eller du, Andreas Hansa

Va du av et folk eg kjenne?

— Og med handa mot et gravkors

Høyre eg en båt som lende:

Mainnemål i sommarkvelden

Lyd av tunge åttringsåre

Folk som dreg en kjøl mot sanda

Løfte opp ei svartbredd båra

Og i sus av nattebrisen

Kan eg ane enkegråten

Der et likfølge passere

Etter stien ifrå båten

E det ekko av en salme?

Bibelord til trøst i nøa

Vigsla mold mot kistelokket

Steg som fjerne seg mot støa?

Synet kverv og tankan klårne

Der eg våkne opp av transen

Mens en flokk med svarte skarva

Segle inn i nattsolglansen

På den gamle kjerkegården

Vendt mot ver og vinterstorma

Ligg historia begrovven

Om et folk som havet forma

Her søng vinden sine salma

I en hardfør, arktisk flora

Som slår rot og pine næring

Av den magre skjeillsandjorda

Men der lyse tiriltunge

Bak herakleum og karve

Som ei helsing til de unge

Som en vedhard kyst fekk arve

Og i nord, mot nattsolbrannen

Mumle havet sine minna

Som en mollstemt orgelfuge

Under bratte gråsteinstinda

Сонце тече, як золото в серпанку

Там, де ми спрямовуємо до землі

І знайди притулок перед нічним вітерцем

З закритим пляжем на південь

Тут цинга росте в саїнні

Далі вгору, ніж floa коли

І з шуму я знаходжу шлях

До старого кладовища

На тихій опівнічній прогулянці

У північну норвезьку ніч у червні

Я бачу хрести з іменами та роками

Мелла гніздо з яйцями і пухом

Тут життя йде до оновлення

Між старими, забутими могилами

В коротке та бурхливе літо

На кладовищі біля моря

Ось прийшли ті, кого врятувала буря

Ось ті, хто йшов і чекав

Ті, що падають до корозії

Захворіли на іспанський грип

На старій темній мітці

Чи можу я ще прочитати назву

І я питаю себе: Кем ва їх

Ті, що сплять тут під травою?

Кем ва ду, Ельфріда Ангел

У кого таке коротке життя позичати?

Ти встиг танцювати перед смертю

17 років і ледве місяць?

Або ти, Андреас Ганза

Ви були з людей, яких я знаю?

— І рукою об могильний хрест

Я чую приземлення човна:

Майнемель в літній вечір

Звук важких восьми вен

Люди тягнуть кіль проти піску

Підніміть чорні носилки

І в пориві нічного вітерця

Чи можу я відчути плач вдови?

Де проходить спадкоємність

Йдучи стежкою від човна

Чи це відлуння гімну?

Біблійні слова для втіхи в нах

Освятіть форму проти кришки труни

Сходинки, що рухаються до шуму?

Приціл захлинувся, і танк прояснився

Де я прокидаюся з трансу

Поки зграя чорних бакланів

Запечатайте в нічному сонці

На старому кладовищі

Зіткнутися з погодою та зимовою бурею

Брехня історія похована

Про людей, сформованих морем

Тут вітер співав свої гімни

У витривалій арктичній флорі

Який пускає коріння і мучить живлення

З піщаного піщаного ґрунту

Але є яскрава втома

Позаду гераклеум і кмин

Як привітання молоді

Як лісистий берег дістався у спадок

А на півночі, назустріч нічному сонячному опіку

Мовчуть море свої спогади

Як незначний налаштований органний суглоб

Під крутими сірими кам’яними хребтами