Hyenas - Moby

Jadis, si je me souviens bien, ma vie était un festin où s’ouvraient tous les

coeurs, où tous les vins coulaient

Un soir, j’ai assis la Beauté sur mes genoux.

— Et je l’ai trouvée amère.

— Et je l’ai injuriée

Je me suis armé contre la justice

Je me suis enfui.

Ô sorcières, ô misère, ô haine, c’est à vous que mon trésor a

été confié!

Je parvins à faire s'évanouir dans mon esprit toute l’espérance humaine.

Sur toute joie pour l'étrangler j’ai fait le bond sourd de la bête féroce

J’ai appelé les bourreaux pour, en périssant, mordre la crosse de leurs fusils.

J’ai appelé les fléaux, pour m'étouffer avec le sable, avec le sang.

Le malheur a été mon dieu.

Je me suis allongé dans la boue.

Je me suis séché à

l’air du crime.

Et j’ai joué de bons tours à la folie

Et le printemps m’a apporté l’affreux rire de l’idiot

Or, tout dernièrement, m'étant trouvé sur le point de faire le dernier couac!

j’ai songé à rechercher le clef du festin ancien, où je reprendrais peut-être

appétit

La charité est cette clef.

— Cette inspiration prouve que j’ai rêvé!

«Tu resteras hyène, etc… ,» se récrie le démon qui me couronna de si

aimables pavots.

«Gagne la mort avec tous tes appétits, et ton égoïsme et tous

les péchés capitaux.»

Ah!

j’en ai trop pris: — Mais, cher Satan, je vous en conjure, une prunelle

moins irritée!

et en attendant les quelques petites lâchetés en retard,

vous qui aimez dans l'écrivain l’absence des facultés descriptives ou

instructives, je vous détache des quelques hideux feuillets de mon carnet de

damné

Колись, якщо я правильно пам'ятаю, моє життя було бенкетом, де все

серця, де всі вина текли

Одного вечора я посадив Красуню собі на коліна.

— І мені було гірко.

— І я її образив.

Я озброївся проти справедливості

я втік.

О відьми, о нещастя, о ненависть, це до вас мій скарб

довірено!

Мені вдалося змусити всі людські надії зникнути в моїй свідомості.

На кожну радість задушити його я зробив глухий стрибок лютого звіра

Я кликав катів гинути, гризти приклади гармат.

Я закликав чуми, щоб задушити мене піском, кров’ю.

Нещастя була моїм богом.

Я ліг у багнюку.

я висох

схоже на злочин.

І я зіграв добрі трюки з божевіллям

А весна принесла мені страшний дурний сміх

Тепер, зовсім недавно, я опинився на порозі останнього шарлатанства!

Я думав шукати ключ від старовинного бенкету, де я міг би знайти

апетит

Благодійність – це ключ.

«Це натхнення доводить, що я мріяв!»

«Ти залишишся гієною і т. д...», — вигукує демон, який мене цим увінчав

добрий мак.

«Заслужи смерть усіма своїми апетитами, своїм егоїзмом і всім

смертні гріхи».

Ах!

Я забагато взяв: — Але, дорогий сатано, я благаю тебе, учень

менше роздратований!

і чекаючи кількох маленьких пізніх боягузів,

ви, хто любить у письменника відсутність описових здібностей або

повчально, я відриваю вас від кількох огидних сторінок мого блокнота

проклятий