Колибри - Miyagi

Я напишу про депрессуху целый том, приколи мне,

Как улыбаться научился через силу.

Я бы заделался маленьким Колибри,

И незаметно бы пропал из виду.

Я напишу про депрессуху целый том, приколи мне,

Как улыбаться научился через силу.

Я бы заделался маленьким Колибри,

И незаметно бы пропал из виду.

Лимона нету, но всё же богат.

По парапету прёт настырный кот — разряд.

Разочарован миром этим, кто на что горазд.

Сотри с лица гримасу, которая для масс.

Я был готов к перепадам, залив всё то,

Что видел глаз — не понял мой мозг, сотри.

Грязи навалом, в этом болоте затих.

Уже не прёт против тех, кто портит правильный мотив.

Куда уходит мой город, и совесть внутри,

Уже не та, что говорила: «Брачо!

Погоди, не лги!

Самому себе хотя бы.

Запри ту дверь (бла, бла, бро)

Куда натянули грабли якобы для добра», но

Пропиты души и прокурена любовь —

Эти игрушки доведут до дурки, не хватает слов.

Вруби мозги, заруби на носу, пока соблазны манят,

Адама розги ранят, раздором сыты твари.

Я напишу про депрессуху целый том, приколи мне,

Как улыбаться научился через силу.

Я бы заделался маленьким Колибри,

И незаметно бы пропал из виду.

Я напишу про депрессуху целый том, приколи мне,

Как улыбаться научился через силу.

Я бы заделался маленьким Колибри,

И незаметно бы пропал из виду.

Погоди пацаном и кому либо там лечи, не надо басен ясень,

(Черты сила мер затер до дыр), дымит гнилой завод!

А сколько демонов и повидавших Чаков Норисов,

В округе, сколько стволов за поясом;

Сколько дерьма и гордости в одном флаконе,

А ну-ка, давай-ка, закати рукава, и поглядим: кто, кого догонит!

Безумству храбрых — респект, но не рисованных,

Не тем, кто в падиках заблёванных (Ладно, забей).

Сегодня Питера Бродвей соберёт людей,

MiyaGi, добей куплет, ты же друг — будь добрей.

В этом — говённом мире, меня спасает улыбка ребёнка,

Смех близкого, звонкий не гидропон (нет).

Блеклые души меркнут, плюс ко всему этому — рушат мир;

До конца еще не понял о чём же трек этот.

Вот такой сумбур и винегрет в голове.

Возле кельи моей — ты не пой, соловей.

Я напишу про депрессуху целый том, приколи мне,

Как улыбаться научился через силу.

Я бы заделался маленьким Колибри,

И незаметно бы пропал из виду.

Я напишу про депрессуху целый том, приколи мне,

Как улыбаться научился через силу.

Я бы заделался маленьким Колибри,

И незаметно бы пропал из виду.

Музыка!

Музыка!

Я напишу про депресуху цілий том, приколи мені,

Як усміхатися навчився через силу.

Я б зробився маленьким Колібрі,

І непомітно б зник з поля зору.

Я напишу про депресуху цілий том, приколи мені,

Як усміхатися навчився через силу.

Я б зробився маленьким Колібрі,

І непомітно б зник з поля зору.

Лимона немає, але все ж таки багатий.

По парапету пріти настирливий кіт - розряд.

Розчарований цим світом, хто на що здатний.

Зітріть з лиця гримасу, яка для мас.

Я був готовий до перепадів, заливши все те,

Що бачило око — не зрозумів мій мозок, зітрі.

Бруд навалом, у цьому болоті затих.

Вже не пре проти тих, хто псує правильний мотив.

Куди йде моє місто, і совість усередині,

Вже не та, що казала: Брако!

Стривай, не бреши!

Самому собі хоч би.

Закри двері (бла, бла, бро)

Куди натягнули граблі нібито для добра», але

Пропити душі і прокурене кохання

Ці іграшки доведуть до дурні, не вистачає слів.

Врубай мізки, зарубай на носі, поки спокуси ваблять,

Адама різки ранять, розбратом ситі тварюки.

Я напишу про депресуху цілий том, приколи мені,

Як усміхатися навчився через силу.

Я б зробився маленьким Колібрі,

І непомітно б зник з поля зору.

Я напишу про депресуху цілий том, приколи мені,

Як усміхатися навчився через силу.

Я б зробився маленьким Колібрі,

І непомітно б зник з поля зору.

Почекай пацаном і кому або там лечи, не треба байок ясен,

(Риси сила заходів затер до дірок), димить гнилий завод!

А скільки демонів і побачили Чаков Норіс,

В окрузі, скільки стволів за поясом;

Скільки лайна та гордості в одному флаконі,

А ну-но, давай-но, заходи рукави, і подивимося: хто, кого наздожене!

Безумству хоробрих - респект, але не мальованих,

Не тим, хто в падиках забльованих (Добре, забий).

Сьогодні Пітера Бродвей збере людей,

MiyaGi, добий куплет, ти ж друг - будь добріший.

У цьому — світі, мене рятує посмішка дитини,

Сміх близького, дзвінкий не гідропон (ні).

Бліклі душі меркнуть, плюс до всього цього — руйнують світ;

До кінця ще не зрозумів про що ж цей трек.

Ось такий сумбур і вінегрет у голові.

Біля келії моєї — ти не співай, соловейку.

Я напишу про депресуху цілий том, приколи мені,

Як усміхатися навчився через силу.

Я б зробився маленьким Колібрі,

І непомітно б зник з поля зору.

Я напишу про депресуху цілий том, приколи мені,

Як усміхатися навчився через силу.

Я б зробився маленьким Колібрі,

І непомітно б зник з поля зору.

Музика!

Музика!