Наверное всё - Мишины дельфины

Я начинаю уставать, от тесноты и друзей,

Я начинаю уставать, от порошков и бл*дей,

От признаний в любви с набитым пищею ртом,

Я начинаю уставать и жить единственным днем.

Со мной делятся кайфом все, кому невмоготу,

Ведь каждому страшенно умирать одному.

Ведь каждый желает, чтобы с ним кто-то шел,

По белым дорожкам, разметившим стол.

Я начинаю уставать, от бытовой суеты,

Я с подсолнечным маслом сожрал все мечты,

Я начинаю уставать, от себя самого

И сливаю в желудок чужое вино.

Я не падаю в пропасть, я вишу на руках,

Но это не сила, а всего лишь страх.

Я начинаю уставать от того, что сказал,

Я начинаю уставать, но я еще не устал.

Я починаю втомлюватися, від тісноти і друзів,

Я починаю втомлюватися, від порошків і бл*дей,

Від визнання в любові з набитим їжею ротом,

Я починаю втомлюватися і жити єдиним днем.

Зі мною діляться кайфом всі, кому несила,

Адже кожному страшно вмирати одному.

Адже кожен бажає, щоб із ним хтось ішов,

Білими доріжками, що розмітили стіл.

Я починаю втомлюватися, від побутової суєти,

Я з соняшниковою олією зжер всі мрії,

Я починаю втомлюватися, від самого себе

І зливаю в шлунок чуже вино.

Я не падаю в  прірву, я вишу на руках,

Але це не сила, а всього лише страх.

Я починаю втомлюватися від того, що сказав,

Я починаю втомлюватися, але я ще не втомився.