Labor Day Massacre - Mischief Brew

Brother, you know we’re all in this alone,

Take what you can get, break all but your bones

And when they finally ask you «well, what have you done?»

Say «life is a game and I’ve won, yes I’ve won.»

Say «life is a game and I’ve won!»

You gave the asphalt a heave and then looked back at me,

Said «that is a word from the wise ones indeed»

When you’ve been here this long, one day you belong

One day you wake up and forget what seemed wrong.

And the first day of May, well it quietly passed by,

And the bosses still reign five to nine.

And you curse when I say words like «living» and «wage»

You say «I made my house outta mud, so should they.

Now the ball field is level, let’s play!»

I think of the bullets, the blood, and the rage

That went in there to stir up the eight hour day

Seems the masters have found themselves new rats to cage

And the price for a union is great

Well they gave her a raise so they raised up her rent

She says «I'll never burst from this box that I’m in!»

But she’s too scared to talk, to step off the sidewalk,

So she shrugs it all off as the luck of the draw

And the labor you cry that’s been robbed from your kind

With dirt on your hands and sweat in your eyes

If the fortunate son really wants to eat dust,

Well I’m sure there’s a good chance he’ll be hired

There’s a million stories of the crimes left to rot

But I never will raise as long as I sleep on the job

Oh yeah, you say «brother, you know, we’re all in this alone

Take what you can get, break all but your bones

And when they finally ask us well what have you done?»

Say «life is a game and I’m done!»

Брате, ти знаєш, що ми всі в цьому самі,

Бери те, що можеш, зламай все, крім кісток

І коли вас нарешті запитають: «Ну, що ти зробив?»

Скажіть «життя — це гра, і я переміг, так, я переміг».

Скажіть «життя — це гра, і я переміг!»

Ти підняв асфальт, а потім подивився на мене,

Сказав «це справді слово від мудрих»

Коли ти був тут так довго, один день ти належиш

Одного разу ти прокидаєшся і забуваєш, що здавалося неправильним.

І перший день травня, ну, тихо минув,

А боси все ще правлять з п’яти до дев’яти.

І ти проклинаєш, коли я вимовляю такі слова, як «проживання» і «зарплата»

Ви кажете: «Я виробив мій дім із грязі, так і вони.

Тепер поле для м’яча рівне, давайте грати!»

Я думаю про кулі, кров і лють

Це ввійшло туди, щоб збурити 8-годинний день

Схоже, майстри знайшли собі нових щурів у клітку

І ціна за союз чудова

Вони підвищили її, тому підвищили орендну плату

Вона каже: «Я ніколи не вирвусь із цієї коробки, в якій я перебуваю!»

Але вона занадто боїться говорити, зіходити з тротуару,

Тож вона знизує все це як на щастя

І праця, яку ти плачеш, яка вкрадена у твого роду

З брудом на руках і потом в очах

Якщо щасливий син справді хоче їсти пил,

Я впевнений, що є великі шанси, що його візьмуть на роботу

Є мільйони історій злочинів, які залишені згнити

Але я ніколи не буду ростити поки я сплю на роботі

О, так, ти кажеш «брате, ти знаєш, ми всі в цьому одні

Бери те, що можеш, зламай все, крім кісток

І коли вони нарешті запитають нас, що ви зробили?»

Скажіть «життя — гра, і я закінчив!»