Звездопад - Mirèle

Я иду по холодным снегам

Тихою поступью, еле касаясь

Я любила летать по утрам

К сонной звезде возвышаясь

Она там одна одинокая

Одна вспышка на сто тысяч лет

Оставит в сердце дыру глубокую

И вмиг звезды уже нет

Свет по волнам, по волнам

Растекается по телам

И никто не может его погасить

Свет по волнам, по волнам

Растекается по губам

Я скажу ему спасибо

Ему спасибо, ему спасибо

По волнам на утро узнаем

Что мы далеко от причала

Но если звезда сама привела

Стоит ли это печали?

Ближе к ночи потушим костер

И накроем ноги листвой

Погасла звезда, дала свет другой

Летит мимолетной искрой

Свет по волнам, по волнам

Растекается по телам

И никто не может его погасить

Свет по волнам, по волнам

Растекается по губам

Я скажу ему спасибо

Ему спасибо, ему спасибо

Я йду холодними снігами

Тихою ходою, ледве торкаючись

Я любила літати вранці

До сонної зірки височіючи

Вона там одна самотня

Один спалах на сто тисяч років

Залишить у серці дірку глибоку

І вмить зірки вже немає

Світло хвилями, хвилями

Розтікається по тілах

І ніхто не може його погасити

Світло хвилями, хвилями

Розтікається по губах

Я скажу йому дякую

Йому дякую, йому дякую

По хвилях на ранок дізнаємось

Що ми далеко від причалу

Але якщо зірка сама привела

Чи варто це печалі?

Ближче до ночі загасимо багаття

І накриємо ноги листям

Згасла зірка, дала світло інший

Летить швидкоплинною іскрою

Світло хвилями, хвилями

Розтікається по тілах

І ніхто не може його погасити

Світло хвилями, хвилями

Розтікається по губах

Я скажу йому дякую

Йому дякую, йому дякую