Les gueules cassées - Miossec

A tous mes amis

A toutes les gueules cassées

Qui ont dû un jour se rendre

Qui n’ont pu résister

A la pluie, au vent

Aux éléments déchaînés

A tous mes amis

A toutes les gueules cassées

Qui se sont laissé surprendre

Juste en bas de la jetée

Par la marée montante

Par une belle nuit d'été

A tous mes amis, à toutes les gueules cassées

Qui n’ont jamais pu se rendre, qui n’ont pu se calmer

A tous mes amis, à toutes les gueules cassées

Qui n’ont jamais pu se rendre, qui n’ont pu se calmer

A tous mes amis

A toutes les gueules cassées

Qui ont dû aller se faire pendre

Qui ont dû se balancer

A des branches qui ne demandent qu'à se fendre

A du bois qui ne demande qu'à casser

A tous mes amis

A toutes les gueules cassées

Aux plaies, aux bosses

Aux visages émaciés

Même si la chair est tendre

Elle est parfois empoisonnée

A tous mes amis, à toutes les gueules cassées

Qui n’ont jamais pu se rendre, qui n’ont jamais pu se calmer

Tellement de comptes à rendre, tellement peu à en laisser

La nature n’est jamais tendre pour ceux qui veulent la provoquer

A tous mes amis

A toutes les gueules cassées

Qui ont mordu la poussière

Qui n’ont pu que chavirer

Même quand la nuit est tendre

Elle ne pense qu'à vous dévorer

Qu'à vous dévorer

Всі мої друзі

До всіх розбитих облич

Кому колись довелося здатися

які не могли встояти

В дощ, на вітер

До розлюченої стихії

Всі мої друзі

До всіх розбитих облич

Хто здивувався

Просто внизу від пірсу

Під час припливу

Прекрасної літньої ночі

Усім моїм друзям, всім розбитим обличчям

Хто ніколи не міг здатися, хто не міг заспокоїтися

Усім моїм друзям, всім розбитим обличчям

Хто ніколи не міг здатися, хто не міг заспокоїтися

Всі мої друзі

До всіх розбитих облич

Хто мав піти повісити

Кому довелося замахнутися

Має гілки, які тільки чекають на поділ

Є дрова, які чекають, щоб зламатися

Всі мої друзі

До всіх розбитих облич

До ран, до ударів

З виснаженими обличчями

Хоча м’якоть ніжна

Іноді її отруюють

Усім моїм друзям, всім розбитим обличчям

Хто ніколи не міг здатися, хто ніколи не міг заспокоїтися

Так багато треба порахувати, так мало залишити

Природа ніколи не ласкава до тих, хто хоче її спровокувати

Всі мої друзі

До всіх розбитих облич

Хто пил пил

Хто міг тільки перекинутися

Навіть коли ніч ніжна

Все, про що вона думає, це пожирати тебе

Щоб зжерти вас