Pierre - Milva

Weißt du noch, als wir noch Kinder waren, wir zwei?

Du warst so anders, schienst oft einsam, verschloßen,

traurig und so schweigsam.

Damals.

Später dann gab es keinen, der sich gab so wie du.

Auf deine Art so seltsam weiblich, für einen Jungen viel zu weichlich.

Damals.

Pierre, als ich Dich heut Abend wiedersah,

warst du verlegen und dein Blick blieb stumm.

Sag: Warum?

Glaube mir, ich hab Dich gleich erkannt

heute Nacht.

Unter der Schminke kann ich sehen wie du versuchst zu Dir zu stehen.

Traurig.

Pierre, sag doch nicht zu Deinen Träumen nein,

nimm Dir die Freiheit, ganz Du selbst zu sein, FREI ZU SEIN!

Pierre, sag doch nicht zu Deinen Träumen nein,

nimm Dir die Freiheit, ganz Du selbst zu sein, frei zu sein.

Pierre…

Пам'ятаєте, коли ми були дітьми, нас удвох?

Ти був таким іншим, часто здавався самотнім, замкнутим,

сумний і такий тихий.

Тоді.

Потім згодом не було нікого, хто поводився б так, як ти.

Така дивно жіночна по-твоєму, занадто м’яка для хлопчика.

Тоді.

П'єр, коли я знову побачив тебе сьогодні ввечері

ти зніяковів і твій погляд мовчав.

Скажіть чому?

Повірте, я вас одразу впізнав

сьогодні ввечері.

Під макіяжем я бачу, як ти намагаєшся постояти за себе.

Сумно.

П'єр, не кажи ні своїм мріям,

візьми на себе свободу бути собою, БУТИ ВІЛЬНИМ!

П'єр, не кажи ні своїм мріям,

візьми на себе свободу бути собою, бути вільним.

П'єр...