Je vis - Milk Coffee & Sugar

Je vis maintenant sans rien attendre de mon trépas

Car les promesses de l’au-delà

Sont des promesses qui ne se vérifient pas

Autant vivre, le paradis c’est sélect'

Y’a des videurs et des physios aux portes du céleste

Je vis parce que le temps qui passe c’est ma seule angoisse

Enfin j’veux vivre parce que je souhaite laisser des traces

Des chansons, un roman, un gosse qui porterait mon nom

J’entends mon cœur mais je sens l’air dans mes poumons

Vivre avant qu’ils formatent nos rimes en prose à l’eau de rose

Et que mes vapeurs de révolté atteignent leur ménopause

Vivre pour dire aux proches qu’on les aime

Qu’on est loin d'être parfait mais qu’on jure qu’on essaye

Je vis donc je combats, donc j’y crois encore

Qu’un autre monde est possible et qu’on va changer l’décor

Vivre aussi pour l’humain, apaiser ses souffrances

Car un homme qui crie Césaire n’est pas un ours qui danse

Au diable le troupeau de tous les gens sensés

Qui restent les bras croisés sur des routes déjà tracées

Je détale quand le rêve devient commercial

Parce que vivre c’est prendre l’air et zyeuter les étoiles

C’est être un funambule, un mégot sur un trottoir

Je vous salue car je partirai sans vous dire au revoir

A toutes mes rimes et pensées que j'évacues sur un buvard

Voici l’empreinte de mon cul sur Hollywood Boulevard

Je vis (je vis), aujourd’hui comme au début

Sur des sentiers battus, sur le goudron des rues

Je vis (je vis), comme une trace de sud au nord

La goutte de sang qu’on essore de bijoux en or

Je vis (je vis), comme un mégot d’espoir

Parti en fumée, écrasé sur les trottoirs

Je vis (je vis), comme sur un fil

En équilibre entre l’Afrique et l’exil

Rime sous l’qalam j'écris sur dix rames de feuilles d’igname

Influence que j’cultive loin d’Paname reçoit les dirhams

Encre latérite la plume sucre de canne

Mes vers ressemblent au tapis du festival de Cannes

Les tanks glissent sur des peaux de banane, réelle est la fiction

A côté les mômes jouent la Coupe d’Afrique des nations

J’ai un peu d’verbe, je n’ai pas d’armes

Entre shalom et salam je suis la passerelle des tam-tam

A la frontière mon frère, ne te laisse pas prendre

Laisse la pomme — elle est amère -, suce la mangue

Sur ma route vas-y viens c’est une piste noire

Je vais t’apprendre à skier en voiture près des trottoirs

T’as la goutte au nez, c’est la poussière c’est la terre

T’as la bave aux lèvres y’a trop de chères célibataires

Mets tes sandales, tes orteils étouffent dans tes santiags

Tu vois t’arrive à me faire rire même sans blagues

Tu mériterais quelques pièces quelques francs CFA

Pour toi respirer sans argent c’est fade

Tiens voici un peu d’monnaie, et des mouches tsé-tsé

Puisque tout se deale le palu comme la CC

Calebasse, beignet sur la tête

Depuis qu’j’marche avec ma couronne je suis wanted

Ils me recherchent en banlieue alors qu’je suis dans la brousse

Je vis là où NTM remplace Nouss

Je vis aujourd’hui comme au début

Sur des sentiers battus, sur le goudron des rues

Je vis comme une trace de sud au nord

La goutte de sang qu’on essore de bijoux en or

Je vis comme un mégot d’espoir

Parti en fumée, écrasé sur les trottoirs

Je vis comme sur un fil

En équilibre entre l’Afrique et l’exil

Parce qu’on meurt demain je vis aujourd’hui

Je vis comme au premier jour, comme au premier cri

Зараз я живу, нічого не чекаючи від своєї смерті

Тому що обіцянки поза межами

Це обіцянки, які не збуваються

Можна жити, рай вибраний

Біля райських воріт стоять вишибали й фізіотерапевти

Я живу, тому що плин часу - це моя єдина тривога

Нарешті я хочу жити, бо хочу залишити сліди

Пісні, роман, хлопчик, названий на честь мене

Я чую своє серце, але відчуваю повітря в легенях

Живіть до того, як вони оформили наші рими в прозі з рожевою водою

І мої випари бунту досягають менопаузи

Жити, щоб сказати близьким, що ми їх любимо

Що ми далекі від досконалості, але ми присягаємось, що намагаємося

Я живу, тому борюся, тому я все ще вірю

Що можливий інший світ і що ми збираємося змінити декорації

Живіть і для людей, заспокоюйте їх страждання

Тому що людина, яка кричить Сезар, не є танцюючим ведмідем

До біса табун усіх розумних людей

Які стоять без діла на вже намальованих дорогах

Я злітаю, коли мрія стає комерційною

Бо жити — це брати повітря й дивитися на зірки

Це канатоходець, недопалок на тротуарі

Вітаю вас, бо піду, не попрощавшись з вами

На всі мої віршики та думки, які я евакуюю на промоканні

Ось мій відбиток дупи на Голлівудському бульварі

Живу (живу), сьогодні як на початку

По битій доріжці, на просмолених вулицях

Живу (живу), як слід з півдня на північ

Крапля крові, вичавлена ​​із золотих прикрас

Живу (живу), як недопалок надії

Злетів у дим, роздавився на тротуарах

Живу (живу), як на дроті

У балансі між Африкою і вигнанням

Риму під калам я пишу на десяти пачках листя ямсу

Вплив, який я культивую далеко від Панами, отримує дирхеми

латеритові чорнила з тростинного цукру

Мої вірші схожі на килим Каннського фестивалю

Танки ковзають по банановій шкірці, реальність - це вигадка

Поруч діти грають на Кубку африканських націй

У мене є маленьке дієслово, у мене немає зброї

Між шаломом і саламом я міст том-томів

На кордоні брате, не впіймайся

Залиште яблуко — воно гірке — посмоктайте манго

По дорозі йди, це чорна доріжка

Я навчу тебе кататися на лижах на машині біля тротуарів

У тебе в носі крапля, це пил, це земля

Тобі течуть слюни, там занадто багато дорогих холостяків

Одягни сандалі, пальці задихаються в ковбойських чоботях

Бачиш, тобі вдається розсмішити мене навіть без жартів

Ви заслуговуєте на кілька монет, кілька франків КФА

Для вас дихати без грошей м’яко

Ось тут якась зміна, а цеце літає

Оскільки все стосується малярії, як CC

Калебас, пончик на голові

Оскільки я ходжу зі своєю короною, я в розшуку

Вони шукають мене в передмісті, поки я в кущах

Я живу там, де NTM замінює Ноуса

Сьогодні я живу як на початку

По битій доріжці, на просмолених вулицях

Я живу як слід з півдня на північ

Крапля крові, вичавлена ​​із золотих прикрас

Я живу як недопалок надії

Злетів у дим, роздавився на тротуарах

Я живу на дроті

У балансі між Африкою і вигнанням

Тому що ми помремо завтра, я живу сьогодні

Я живу як перший день, як перший крик