Croire en nous - Milk Coffee & Sugar

Société marchande, société d’marchandages

Où les restaurateurs turcs sont un peu marchands d’armes

J’suis la cible, torturé, j’rappe en sortant de l’asile

J’m'évade du nid et vole vers

Un marché de vers sous des cachets acides

Le spleen convoque mes larmes aux assises

Le procès est ouvert, ils ont sorti les revolvers

Veulent me forcer à oublier mes racines

Alors j’fais l’artiste et je les retrouve

Mes proches ont l’vertige, pourtant c’est l’underground qui me couvre

J’suis pas bien haut, j’suis pas bien habillé

Pourtant ce sont les livres qui me couvrent

J’crèche chez ma mère à trente ans

Un môme roi, c'était ça ou SDF à mi-temps

Indépendant, mais j’ai pas de parachute

Si j’saute dans leur système, j’perdrais mon but et ma lutte

Sans même avoir essayé, faire en sorte que mes textes paient le loyer

Pas assez libéral pour me faire soudoyer

Pas assez loyal envers moi-même pour ne pas travailler

Me revoilà plongeur, chauffeur-livreur

J’ai fais des études de lettres, j’devrais être professeur

Mais je tiens pas à enseigner l’aigreur

Dans des ZEP coincées entre meurtres et pleurs

Entre discrimination et victimisation

Entre ces mots bankables dans les flashs informations

Défaut de production, y a un bug dans mon disque

J’suis pas un mouton qui vote pour leur tête de liste

Chaussures en cuir, attaché case, v’là mon cercueil

Tous les jours, j’le vois qui circule

Tous les jours, près des tours à la Défense

Tous les jours, dans les hôtels-clubs en Casamence

Leur diable me guette en costard cravate, laptop dans la mallette

Non, pas envie de jouir de ce mal-être

Non, pas envie d’y céder ma quête

Ma grand-mère meurt sous les yeux d’vant ma famille

Qui n’la nourrit plus d’amour et crie à la famine

Individualisme à outrance, même chez les miens

J’rappe pour laver mon linge sale, nettoyer mes mains

M’en voulez pas, c’est moi l’franchouillard

A la fois nègre partout, à la fois nègre nulle part

C’est moi l’rigolo, c’est moi l’clown jamais sérieux

Ils sont dans l’brouillard, ceux qui croient en moi, mais j’les discerne

C’est vrai, j’aspire à un peu de paix, quand j’serai un vieux crooner

Juste un peu j’espère, parce que pour l’heure

J’ai la gangrène, le virus de la gorge pleine

Remplie des mes rimes lacrymo

Et si je vous gène…

C’est peut-être parce que j’vous aime

Vous ma famille, vous ma femme, vous mon public, vous, vous

Cette mélodie comme un bijou, comme mon coeur à genou

Entendez-vous mon pouls?

J’veux pas finir dominé comme la plupart

La paradis, c’est maintenant, c’est pas plus tard

J’suis l’petit peuple, moi

Le pauvre, le cancrelat, celui qui crève la bouche offerte

Quand les paroles ne pèsent pas, ma langue fait contrepoids

Parce que ma langue n’est pas de bois

Ma langue pour l’entendre, suffit pas d’un son

Entre les notes, ça chante la révolution

Non, non, pas celle-là, mais celle du papillon

Battre de l’aile et mourir à petits pas fuyants

Jusqu’ici la roue tourne comme l’horloge dans le vide

Deux mille ans et l’Afrique nourricière n’a rien dans le bide

Alors j’continue d’rêver et le rêve est réel

Pour le vivre, dans les restaurants turcs, je lave la vaisselle

Ca y est, on me resitue

L'économie vole mes rêves, la poésie me les restitue

Ca y est, on me resitue

L'économie vole mes rêves, la poésie…

Paroles rédigées et annotées par la communauté française de Rap Genius

Торгове товариство, торгове товариство

Де турецькі ресторатори трохи торгують зброєю

Я мішень, замучена, я читаю реп, коли виходжу з притулку

Я тікаю з гнізда й летю назустріч

Ринок глистів під кислотними таблетками

Селезінка кличе мої сльози до суддів

Суд триває, вони дістали зброю

Хочете змусити мене забути своє коріння

Тож я роблю художників і знаходжу їх

У моїх близьких паморочиться голова, але мене охоплює підпілля

Я не дуже високий, я погано одягнений

І все ж це книги, які охоплюють мене

Я сиджу в мами в тридцять років

Малюк-король, це був той чи неповний бездомний

Самостійний, але в мене немає парашута

Якщо я стрибну в їхню систему, я втрачу свою мету і свою боротьбу

Навіть не намагаючись, змусити мої тексти платити за оренду

Не настільки ліберальний, щоб підкупити мене

Не настільки лояльний до себе, щоб не працювати

Я повернувся дайвер, водій доставки

Я вивчав літературу, я мав би бути вчителем

Але я не хочу вчити кислинки

У ЗЕПах застряг між вбивством і плачем

Між дискримінацією та віктимизацією

Між цими вигідними словами в спалахах новин

Помилка виробництва, на моєму диску є помилка

Я не баран, який голосує за голову списку

Шкіряне взуття, портфель, ось моя труна

Кожен день я бачу, як він циркулює

Щодня біля веж Ла Дефанс

Щодня в готелі-клубах Казаменса

Їхній диявол спостерігає за мною в костюмі і краватці, ноутбук у портфелі

Ні, не хочу насолоджуватися цим дискомфортом

Ні, не хочу відмовлятися від моїх пошуків

Моя бабуся помирає на очах у моєї родини

Хто вже не годує її любов’ю і волає на голодну смерть

Надмірний індивідуалізм, навіть серед своїх

Читаю реп, щоб випрати брудну білизну, помити руки

Не звинувачуйте мене, я франшуйяр

Обидва негри скрізь, обидва негри ніде

Я смішний, я ніколи не серйозний клоун

Вони в тумані, ті, хто вірить у мене, але я їх розпізнаю

Правда, я прагну трішки спокою, коли буду старим співаком

Трохи сподіваюся, бо поки що

У мене гангрена, переповнене горло вірусом

Наповнені моїми римами сльозогінного газу

І якщо я тобі заважаю...

Можливо, це тому, що я люблю тебе

Ти моя родина, ти моя дружина, ти моя аудиторія, ти, ти

Ця мелодія, як коштовність, як моє серце на колінах

Ти чуєш мій пульс?

Я не хочу, щоб в кінцевому підсумку домінували, як більшість

Рай зараз, а не пізніше

Я маленькі люди, я

Запропонував бідний, тарган, той, що лопне

Коли слова не важать, мій язик врівноважує

Бо мій язик не дерев'яний

Мій язик, щоб почути це, недостатньо звуку

Між нотами він співає про революцію

Ні, ні, не той, а той метелик

Замахнутися і померти маленькими, бігаючими кроками

Поки колесо крутиться, як годинник у порожнечі

Дві тисячі років і плекання Африки нічого не дають

Тому я продовжую мріяти, і мрія реальна

Щоб це жити, в турецьких ресторанах я мию посуд

Ось і все, мене переселяють

Економіка краде мої мрії, поезія повертає їх

Ось і все, мене переселяють

Економіка краде мої мрії, поезію...

Тексти, написані та анотовані французькою спільнотою Rap Genius