Достоин - Михей и Джуманджи

Достоин ли я тебя?

Не знаю…

Определить точнее кто я для тебя,

В глаза посмотри мне, увидишь сердце там боль,

И каждый день мой летит как ветер,

Напоминая то, что всё-таки один.

С тобою мы разными глазами смотрим на мир.

Где ты, добрый мир души моей покой?

Где ты, его мне не найти когда с тобой.

Небо, небо и земля, как я и ты…

Где ты, тебе отдал я всё моё тепло,

Тебе всё отдал я, но быть с тобой не могу.

Я буду плакать и смеяться,

Теряя разум в одиночестве огня,

И в доме пустынном мне не хватает тебя.

Я отбиваюсь от той печали,

Вспоминая губы тёплые твои,

Родная любовь, тебя я никому не отдам.

Где ты, добрый миг души моей покой?

Где ты, его мне не найти когда с тобой.

Небо, небо и земля, какая ты…

Где ты, тебе отдам я всё моё тепло,

Тебе всё отдам я, цветок мой нежный родной.

Чи гідний я тебе?

Не знаю…

Визначити точніше хто я для тебе,

В очі подивися мені, побачиш серце там біль,

І кожен день мій летить як вітер,

Все-таки один.

З тобою ми різними очима дивимося на світ.

Де ти, добрий світ душі мого спокою?

Де ти, його мені не знайти коли з тобою.

Небо, небо і земля, як я і ти...

Де ти, тобі віддав я все моє тепло,

Тобі все віддав я, але бути з тобою не можу.

Я буду плакати і сміятися,

Втрачаючи розум в самотності вогню,

І в будинку пустинному мені не вистачає тебе.

Я відбиваюся від того смутку,

Згадуючи губи теплі твої,

Рідна любов, тебе я нікому не віддам.

Де ти, добра мить душі мій спокій?

Де ти, його мені не знайти коли з тобою.

Небо, небо і земля, яка ти…

Де ти, тобі віддам я все моє тепло,

Тобі все віддам я, квітка мій ніжний рідний.