Я ушел, я уехал - Михаил Евдокимов

Я ушёл, я уехал, от родных милых мест.

От погоста, где вехой покосившийся крест,

От избы на пригорке, где в углу на стене

Божья матерь всё смотрит вслед ушедшему мне.

Божья матерь всё смотрит вслед ушедшему мне.

Ну, а я, забываясь на чужой стороне,

В угол свой забиваясь, вновь рыдаю во сне.

Вновь крылом журавлиным встрепенётся душа,

Всё мне снится «Калина красная» Шукшина.

Всё мне снится «Калина красная» Шукшина.

Тихо сядет вечерять, мать с отцом и родня.

Всем им хочется верить, всё лады у меня

И хорошая жёнка, и в квартирке уют.

На чужой, на сторонке в душу мне не плюют.

На чужой, на сторонке в душу мне не плюют.

Ну, а я, забываясь на чужой стороне,

В угол свой забиваясь, вновь рыдаю во сне.

Вновь крылом журавлиным встрепенётся душа,

Всё мне снится «Калина красная» Шукшина.

Всё мне снится «Калина красная» Шукшина.

Я ушёл, я уехал, от родных милых мест.

От погоста, где вехой покосившийся крест,

Где не сжатой полоской в поле стелется грусть.

Это край мой неброский, это Матушка-Русь.

Ах, ты край мой неброский, моя родина — Русь.

Я пішов, я поїхав, від рідних милих місць.

Від цвинтаря, де хрест, що похилився віхою,

Від хати на пагорбі, де в кутку на стіні

Божа мати все дивиться слідом за тим, що пішов мені.

Божа мати все дивиться слідом за тим, що пішов мені.

Ну, а я, забуваючи на чужому боці,

У кут свій забиваючись, знову ридаю уві сні.

Знов крилом журавлиним стрепенеться душа,

Все мені сниться «Калина червона» Шукшина.

Все мені сниться «Калина червона» Шукшина.

Тихо сяде вечеряти, мати з батьком і рідня.

Всім їм хочеться вірити, всі лади у мене

І добра дружина, і в квартирці затишок.

На чужій, на стороні в душу мені не плюють.

На чужій, на стороні в душу мені не плюють.

Ну, а я, забуваючи на чужому боці,

У кут свій забиваючись, знову ридаю уві сні.

Знов крилом журавлиним стрепенеться душа,

Все мені сниться «Калина червона» Шукшина.

Все мені сниться «Калина червона» Шукшина.

Я пішов, я поїхав, від рідних милих місць.

Від цвинтаря, де хрест, що похилився віхою,

Де не сжатою смужкою в полі стелиться сум.

Це край мій непомітний, це Матінка-Русь.

Ах, ти край мій непомітний, моя батьківщина — Русь.