Miracle - Mike Mains & The Branches

I’ll sing what I want, sing what I feel

Because that’s what’s most real

I want whichever you put in front of my eyes

Only what I can see and breathe in

As long as it don’t scratch against my lungs

Oh, gloved hands to cement we’re bound to lament

Until our fingers bleed and all our nails rip off

Oh, but our little toes have been known to go

Walking down harlot’s streets

Don’t we know that we were made miracles?

Don’t we know that we were made

To keep our hands clean and our shoulders back?

Alright

I dug these words up from a well, set 'em on a shelf

For every time that I’ve got something smart to say

Sank like a ship into the sea was born upon the reef

It’s at the end of myself that I’m made new again

Don’t we know that we were made miracles?

Don’t we know that we were made

To keep our hands clean and our shoulders back?

Father of mine

I know I’m not really making You proud

We’ve all been lonely fruit with filthy branches

Looking down at the ground

We tell 'im «Oh, it’s alright

Come to my room, meet all my demands!»

But then like morning light the verdict’s out

And truth walks in

I didn’t die for you to live like this

I didn’t die for you to live like this

I didn’t die for you to live like this

Oh, I died for you to love!

Don’t we know that we were made miracles?

Don’t we know that were made to keep our hands clean

And our shoulders back?

Don’t you know that your body is a temple?

So how bout you make, how bout you make a little room for me?

Oh how bout you make, how bout you make a little room for me?

Oh how bout you make, how bout you make a little room for me?

How bout you make, how bout you make a little room for me

Я буду співати, що хочу, співатиму те, що відчуваю

Тому що це найбільш реальне

Я хочу те, що ти поставиш перед моїми очима

Тільки те, що я бачу й вдихну

Поки вона не дряпає мої легені

О, руки в рукавичках до цементу, ми обов’язково будемо оплакувати

Поки наші пальці не кровоточать і не обірвуть усі нігті

О, але наші мізинці, як відомо, йдуть

Йдучи вулицями блудниць

Хіба ми не знаємо, що з нас створені чудеса?

Хіба ми не знаємо, що ми створені

Щоб наші руки були чистими, а плечі були відведені?

добре

Я викопав ці слова з колодязі, поставив на полицю

Щоразу, коли я маю щось розумне сказати

Занурився, як корабель у море, народився на рифі

Я знову став новим

Хіба ми не знаємо, що з нас створені чудеса?

Хіба ми не знаємо, що ми створені

Щоб наші руки були чистими, а плечі були відведені?

Мій батько

Я знаю, що я насправді не пишаюся Тобою

Ми всі були самотніми плодами з брудними гілками

Дивлячись на землю

Ми говоримо їм: «О, все добре

Приходьте до мої кімнати, виконайте всі мої вимоги!»

Але потім, як ранкове світло, вирок вийшов

І входить правда

Я вмирав не для того, щоб ти так жила

Я вмирав не для того, щоб ти так жила

Я вмирав не для того, щоб ти так жила

О, я помер за те, щоб любити!

Хіба ми не знаємо, що з нас створені чудеса?

Хіба ми не знаємо, що створено для того, щоб наші руки були чистими

А наші плечі назад?

Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — храм?

Тож як би ти зробив, як би ти зробив для мене маленьку кімнату?

О, як ти зробиш, як ти зробиш для мене маленьку кімнату?

О, як ти зробиш, як ти зробиш для мене маленьку кімнату?

Як би ти зробив, як би ти зробив маленьку кімнату для мене