Présence humaine - MICHEL HOUELLEBECQ

Nous marchons dans la ville nous croisons des regards

Et ceci défini notre présence humaine

Dans le calme absolu de la fin de semaine

Nous marchons lentement aux abords de la gare

Nos vêtements trop larges abritent des chairs grises

A peu près immobiles dans la fin de journée

Notre âme minuscule à demi condamnée

S’agite entre les plis et puis s’immobilise

Les hommages à l’humanité se multiplient sur la pelouse

Ils étaient au nombre de douze leur vie était très limitée

Nous avons existé telle est notre légende

Certains de nos désirs ont construit cette ville

Nous avons combattu des puissances hostiles

Puis nos bras amaigris ont lâché les commandes

Et nous avons flotté loin de tous les possibles

La vie s’est refroidie la vie nous a laissé

Nous contemplons nos corps à demi effacés

Dans le silence émerge quelques data sensibles

Mes hommages à l’humanité se multiplient sur la pelouse

Ils étaient au nombre de douze leur vie était très limitée

Nous sommes réunis nos derniers mots s'éteignent

La mer a disparu

Une dernière fois quelques amants s'étreignent

Le paysage est nu

Au dessus de nos corps glissent les ondes hertziennes

Elles font le tour du monde nos corps sont presque froids

Il faut que la mort vienne la mort douce et profonde

Bientôt les êtres humains s’enfuiront hors du monde

Alors s'établira le dialogue des machines

Et l’informationnel remplira triomphant

Le cadavre vidé de la structure divine

Puis il fonctionnera jusqu'à la fin des temps

Mes hommages à l’humanité se multiplient sur la pelouse

Ils étaient au nombre de douze leur vie était très limitée

Ми йдемо містом, зустрічаємося очима

І це визначає нашу людську присутність

У абсолютний штиль вихідних

Повільно ходимо по вокзалу

Наш занадто великий одяг приховує сіру плоть

Майже ще наприкінці дня

Наша крихітна, напівприречена душа

Ворушиться між складками, а потім зупиняється

Данина людяності множиться на галявині

Їх було дванадцять, і їх життя було дуже обмеженим

Ми існували така наша легенда

Деякі наші бажання побудували це місто

Ми боролися з ворожими державами

Потім наші тонкі руки відпустили елементи керування

І ми відійшли від усіх можливостей

Життя охололо життя залишило нас

Ми споглядаємо свої напівстерті тіла

У тиші спливають деякі конфіденційні дані

Моя шана людству множиться на галявині

Їх було дванадцять, і їх життя було дуже обмеженим

Ми возз'єдналися, наші останні слова зникають

Море зникло

Востаннє деякі закохані обіймаються

Краєвид голий

По наших тілах ковзають хвилі Герца

Вони ходять по світу, наші тіла майже холодні

Смерть повинна прийти солодкою і глибокою смертю

Скоро люди втечуть зі світу

Потім буде встановлено діалог машин

І інформаційний наповнить переможно

Спорожнілий труп божественної структури

Тоді він працюватиме до кінця часу

Моя шана людству множиться на галявині

Їх було дванадцять, і їх життя було дуже обмеженим