The Insect God - Michael Mantler

O What has become of Millicent Frastley?

Is there any hope that she is still alive?

Why haven’t they found her?

It’s rather ghastly

To think that the child was not yet five

The dear little thing was last seen playing

Alone by herself at the edge of the park

There was no one with her to keep her from straying

Away in the shadows and oncoming dark

Before she could do so, a silent and glittering

Black motor drew up where she sat nibbling grass

From within came a nearly inaudible twittering

A tiny green face peered out through the glass

She was ready to flee, when the figured beckoned

An arm with two elbows held out a tin

Full of cinnamon balls, she paused, a second

Reached out as she took one, and lifted her in

The nurse was discovered collapsed in some shrubbery

But her reappearance was not much use

Her eyes were askew, her extremities rubbery

Her clothing was stained with a brownish juice

She was questioned in hopes her answers revealing

What had happened, she merely repeatedly said

‘I hear them walking about on the ceiling'

She had gone irretrievably out of her head

O feelings of horror, resentment and pity

For things which so seldom turn out for the best

The car, unobserved, sped away from the city

As the last of the light died out in the west

The Frastley’s grew sick with apprehension

Which a heavy tea only helped to increase

Though the felt it was scarcely genteel to mention

The loss of their child, they called in the police

Through unvisited hamlets the cars went creeping

With its head lamps unlit and its curtains drawn

Those natives who happened not to be sleeping

Heard it pass and lay awake till dawn

The police with their torches and notebooks descended

On the haunts of the underworld, looking for clues

In spite of their praiseworthy efforts, they ended

With nothing at all in the way of news

The car, after hours and hours of travel

Arrived at a gate in an endless wall

It rolled up a drive and stopped on the gravel

At the floor of a vast and crumbling wall

As the night wore away hope started to languish

And soon was replaced by all manner of fears

The family twisted their fingers in anguish

Or got them all damp from the flow of their tears

They removed the child to the ballroom, whose hangings

And mirrors were streaked with a luminous slime

They leapt through the air with buzzings and twangings

To work themselves up to a ritual crime

They stunned her and stripped off her garments, and lastly

They stuffed her inside a kind of pod

And then it was that Millicent Frastley

Was sacrificed to the insect god

О Що сталося з Міллісент Фрастлі?

Чи є надія, що вона ще жива?

Чому вони її не знайшли?

Це досить жахливо

Подумати, що дитині ще немає п’яти

Дорогу малечу востаннє бачили грати

Сама на краю парку

З нею не було нікого, хто б утримав її від збиття

Подалі в тіні та наближається темрява

Перш ніж вона встигла це зробити, тиха й блискуча

Чорний мотор підійшов там, де вона сиділа і гризла траву

Зсередини долинуло майже нечутне щебетання

Крізь скло визирало крихітне зелене обличчя

Вона була готова втекти, коли фігурка поманила

Рука з двома ліктями простягнула жерсть

Наповнена кульками кориці, вона зупинилася на секунду

Протягнувши руку, вона взяла одну й підняла її

Медсестру виявили, що вона обвалилася в чагарнику

Але її повторна поява мало користі

Її очі були скошені, кінцівки — гумові

Її одяг був забруднений коричневим соком

Її допитували, сподіваючись, що її відповіді виявляться

Що сталося, вона лише неодноразово розповідала

«Я чую, як вони ходять по стелі»

Вона безповоротно зійшла з голови

О почуття жаху, образи та жалю

Для речей, які так рідко виявляються найкращими

Автомобіль, непомітно, помчав геть від міста

Коли останнє світло згасло на заході

Фрастлі захворіло від побоювання

Чого сильний чай лише допоміг збільшити

Хоча відчули, що це навряд чи було лагідно згадувати

Через втрату дитини вони викликали поліцію

Невідвіданими хуторами повзали машини

З неосвітленими фарами та засунутими шторами

Ті тубільці, які випадково не спали

Почув, як пройшло, і не спав до світанку

Поліція зі своїми смолоскипами та зошитами зійшла

У підземному світі в пошуках підказок

Незважаючи на їхні гідні похвали старання, вони закінчилися

З новинами взагалі нічого не заважає

Автомобіль після годин і годин поїздки

Прибув до воріт у нескінченній стіні

Він закрутив драйв і зупинився на гравії

На підлозі величезної стіни, що руйнується

Коли ніч минала, надія почала зникати

І незабаром його змінили всілякі страхи

Сім’я від страху скривила пальці

Або вони всі змокли від потоку їхніх сліз

Вони вивели дитину в танцювальний зал, чиї завіси

А дзеркала були вкриті сяючим слизом

Вони стрибали в повітрі з дзижчанням і дзижком

Щоб довести себе до ритуального злочину

Вони приголомшили її і зняли з неї одяг, і нарешті

Вони запхали її в своєрідну коробочку

І тоді це була Міллісент Фрастлі

Був принесений в жертву богу комах