The Funeral - Merle Haggard, The Strangers

Let me tell you about a man Tommy Collins

A veteran in country music who interrputed his career by his own choice

To become a minister and by the way I understand he was very successful

And during this period of his life Tommy pasteured a small Baptist church

In the very small town of Lincoln California.

And it was during this time that he was called upon to speak at a funeral

And the poem I want to recite for you now is a true experience of Tommy’s

And it’s simply called The Funeral.

A funeral is always a saddening thing

For everybody is somebody to someone

But some funeral scenes chill you to the bone

And one day in our town we had one.

A very young mother had died

Something that you just don’t expect

And the shops and stores had all closed their doors

They did it out of love and respect.

And in the crowded funeral home that day

With everyone present weeping

The sound of a little girl’s voice was heard

She said, «That's my mommie, she’s sleeping.»

Then I heard the sound of her little feet tap tap tap

As she made her way down the aisle

Her little purse dangled from her tiny wrist

and it brushed her best Sunday dress

And she boldly asserted the confidence

That little folks like her possess.

To the life that has no final chapter

There’s no ending and no last mile

The preacher and the rest were petrified

But on the little girl’s face was a smile.

She said wake up mommie wake up

And still not satisfied she reached out with her little hand

And touched her face and cried

Then the broken hearted daddy spoke

With a gentleness and with power

And the words that issued from his lips

Was the sermon for the hour.

In a child like faith he told her

That the dead in Christ will rise

God gave us his word he said

And we know he never lies.

We can’t wake up our sleeping mommie

But we know someone who can

Baby, only God can wake up mommie

Let’s go home and leave her in his hands…

Дозвольте мені розповісти вам про чоловіка Томмі Коллінза

Ветеран кантрі-музики, який перервав свою кар’єру за власним бажанням

Стати міністром, і, як я розумію, він був дуже успішним

І в цей період свого життя Томмі пастирював невелику баптистську церкву

У дуже маленькому містечку Лінкольн, Каліфорнія.

І саме в цей час його покликали виступити на похороні

А вірш, який я хочу зараз продекламувати для вас, — це справжній досвід Томмі

І це просто називається Похорон.

Похорон – це завжди сумна річ

Бо кожен для когось є хтось

Але деякі похоронні сцени охолоджують вас до кісток

І одного разу в нашому місті ми були.

Померла дуже молода мати

Те, чого ви просто не очікуєте

І всі магазини зачинили свої двері

Вони зробили це з любові та поваги.

І в переповненому похоронному бюро того дня

При цьому всі присутні плачуть

Почувся голос маленької дівчинки

Вона сказала: «Це моя мама, вона спить».

Потім я почула звук її маленьких ніжок тап тап тап

Коли вона йшла по проходу

Її маленька сумочка звисала з її крихітного зап’ястя

і це доповнювало її найкращу недільну сукню

І вона сміливо заявляла про впевненість

Цим володіють такі маленькі люди, як вона.

До життя, у якому немає останньої глави

Немає кінця й останньої милі

Проповідник та решта скам’яніли

Але на обличчі дівчинки була посмішка.

Вона сказала, прокинься, мамо, прокинься

І все ще незадоволена вона простягнула свою маленьку руку

І торкнувся її обличчя і заплакав

Тоді заговорив тато з розбитим серцем

З м’якістю та силою

І слова, що лунали з його вуст

Була проповідь на годину.

У дітині, як віра, — сказав він їй

Що мертві в Христі воскреснуть

Бог дав нам своє слово, яке він сказав

І ми знаємо, що він ніколи не бреше.

Ми не можемо розбудити нашу сплячу маму

Але ми знаємо когось, хто може

Дитина, тільки Бог може розбудити маму

Давайте підемо додому і залишимо її в його руках…