Indulto - Mercedes Sosa

Aunque me quede ciego

y sin pensamientos

habrá en mi alma un libro

con mis recuerdos

Aunque cambie el final

siempre el mismo cuento

donde quedan las huellas de lo que siento

y es por eso que no voy a olvidar

por los que han sufrido

y por los que no están

por los que se han ido a ningún lugar

siento que me abraza la soledad

siento que me atrapa la soledad

Porque vuelve la niebla a mi candelario

porque hasta la justicia tiene cola de diablo

y no quiere ver, no quiere mirar

porque está desnuda mi libertad

porque no estoy solo y no sé qué hacer

porque, pese a todo, Dios,

aun tengo fe Porque aun me duele el hambre de un nuevo cielo

y porque tengo ganas de seguir creciendo

porque no habrá perdón

porque no habrá consuelo

porque no hay abrigo

que calme mi miedo

Porque después de tanto llorar

los veo salir de nuevo

Porque después de tanto llorar

los veo salir de nuevo

Porque no habrá perdón

porque no habrá consuelo

de que sirve el castigo

sin arrepentimiento.

Навіть якщо я осліпну

і без думок

буде книга в моїй душі

з моїми спогадами

Навіть якщо кінцівка зміниться

завжди одна і та ж історія

де сліди того, що я відчуваю

і тому я не забуду

для тих, хто постраждав

і для тих, хто не є

для тих, хто нікуди не пішов

Я відчуваю, що самотність обіймає мене

Я відчуваю, що самотність ловить мене

Бо туман повертається до мого свічника

бо навіть у справедливості є хвіст диявола

а він не хоче бачити, не хоче дивитися

бо моя свобода оголена

Бо я не один і не знаю, що робити

бо, незважаючи ні на що, Боже,

Я все ще маю віру, Бо голод нового неба ще болить

і тому що я хочу продовжувати рости

бо не буде прощення

бо не буде втіхи

бо пальта немає

заспокоїти мій страх

Тому що після такого плачу

Я бачу, як вони знову йдуть

Тому що після такого плачу

Я бачу, як вони знову йдуть

Бо прощення не буде

бо не буде втіхи

яка користь від покарання

без жалю