Terre di confine - Menhir, Gamo, Megamò

KINGAIE':

Da un cielo tinto di fuoco piove zolfo sopra le case

La morte apre le porte dell’Ade, invade le strade

Cosparge sale sopra le piaghe come un rituale

Offre vite umane all’altare dei sacerdoti del male

È il pasto di ogni cane ha fame di genocidi

Assassini stupri e martiri massacri stragi e stermini

Dimora in fondo al ventre della serpe a sette teste

Che vomita mosche e peste locuste e sciami di vespe

Un vento rovente fende le pietre dei bastioni

Spingendo dal deserto la setta degli scorpioni

Il sangue di innocenti si riversa sul Giordano

Dissacra i sacri sepolcri dei discendenti di Abramo

Che sbarrano i cancelli chiudendo ogni fenditura

Sparando sui fratelli abbandonati oltre le mura

La pace è una colomba sotto una coltre di spine

Qui dove i cimiteri sono terre di confine!

Ingoio lacrime mentre getto la terra sopra i feretri

In questa valle di croci e di lapidi, teschi e scheletri

Sono rimasto solo a guardare l’ultima eclissi

Prima che il mondo cada per sempre in fondo agli abissi

La notte non regala più la luce delle stelle

E l’aria è come cera bollente sopra la pelle

Affondo nella sabbia tra gli orrori e le rovine

Cosi che le mie membra siano terra di confine!

MOMAK:

Il vento caldo del deserto e la sabbia nasconde i morti

I brandelli di carne umana l’odore e il tanfo dei corpi

Sepolti in fosse comuni come spettri senza volti

In terre ostili roccaforti presidiate dagli insorti.

Deboli e forti pregano un dio che si commuove

Ma appena scorre sangue il loro dio già guarda altrove

Laddove striduli pianti sono canti che non scordi

Storie agghiaccianti aberranti inquietanti in un mondo di sordi

Tengono accesi i ricordi di un guerrigliero

Che adesso e' soltanto una foto sbiadita in bianco e nero

Perché la fuori o muori o rispondi al fuoco nemico

Tra tutte quelle facce il fucile e' l’unico amico

Ed ora che non hai più sonno e i sogni li hai dimenticati

Vorresti stare sveglio da solo coi tuoi peccati

Braccato come un soldato disperso fra le colline

Oltre il filo spinato in queste terre di confine.

Ingoio lacrime mentre getto la terra sopra i feretri

In questa valle di croci e di lapidi, teschi e scheletri

Sono rimasto solo a guardare l’ultima eclissi

Prima che il mondo cada per sempre in fondo agli abissi

La notte non regala più la luce delle stelle

E l’aria è come cera bollente sopra la pelle

Affondo nella sabbia tra gli orrori e le rovine

Cosi che le mie membra siano terra di confine!

MEGA:

Ricordo il momento e il cielo farsi d’argento

Il caldo del metallo e il respiro staccarsi lento dal petto

Nato soldato senza aver scelto, servo

Di una giustizia divina che ha la divisa e l’elmetto

Stretto tra l’ira e il disprezzo in un suolo

Che grida, gonfio del pianto per i figli che ha perso

L’odio chiede il suo prezzo e lo accetto, muoio

Da uomo, perché in catene sono morto da un pezzo

GAMO:

Disteso sul pavimento vedo in terra i fratelli

Fatti a brandelli dall’odio, è guerra senza ribelli

Petrolio e gioielli coprono pozze di sangue

Religioni e cancelli chiudono strade più ardue

Chi invade, chi si difende, si spara chi non si arrende

Chi guarda ma non comprende falsi miti e leggende

Il destino ci attende, il paradiso sprofonda

Come una scuola in medio oriente costruita su una bomba!

Ingoio lacrime mentre getto la terra sopra i feretri

In questa valle di croci e di lapidi, teschi e scheletri

Sono rimasto solo a guardare l’ultima eclissi

Prima che il mondo cada per sempre in fondo agli abissi

La notte non regala più la luce delle stelle

E l’aria è come cera bollente sopra la pelle

Affondo nella sabbia tra gli orrori e le rovine

Cosi che le mie membra siano terra di confine!

KINGAIE ':

З неба, забарвленого вогнем, сірчані дощі сипають над будинками

Смерть відкриває ворота Аїду, вторгається на вулиці

Посипає сіль на виразки, як ритуал

Він жертвує людські життя на вівтар жерців зла

Це їжа кожної собаки, голодної геноциду

Вбивці, зґвалтування та мученики, масові вбивства, розправи та винищення

Він живе глибоко в череві семиголового змія

Підкидає мух і чумну сарану і зграї ос

Гарячий вітер розколовує каміння валів

Витіснення секти скорпіонів з пустелі

Кров невинних ллється над Йорданом

Осквернить священні гробниці нащадків Авраама

Це загороджує ворота, закриваючи кожну щілину

Стрілянина по покинутих братів за стінами

Мир – це голуб під терновою ковдрою

Тут, де кладовища – прикордоння!

Я ковтаю сльози, коли кидаю землю на труни

У цій долині хрестів і надгробків, черепів і скелетів

Я залишився один дивитися останнє затемнення

Перш ніж світ назавжди впаде на дно прірви

Ніч більше не дає світла зірок

А повітря як гарячий віск на шкірі

Я тону в піску серед жахів і руїн

Щоб кінцівки мої прикордонні!

МОМАК:

Гарячий пустельний вітер і пісок ховають мертвих

Шматки людського м’яса запах і сморід тіл

Поховані в братських могилах, як безликі привиди

На ворожих землях опорні пункти з гарнізоном повстанців.

Слабкі й сильні моляться богу, який зворушений

Але як тільки кров тече, їхній бог уже дивиться в інше місце

Де пронизливі крики - це пісні, які ніколи не забуваєш

Страшні історії, які тривожать у світі глухих

Вони зберігають спогади про партизана

Що тепер просто вицвіле чорно-біле фото

Тому що там або вмри, або відбивай ворожий вогонь

З усіх цих облич пістолет — єдиний друг

А тепер, коли ти вже не сонний і ти забув свої сни

Ви хотіли б не спати наодинці зі своїми гріхами

Полював, як заблукав у пагорбах солдат

За колючим дротом у цих прикордоннях.

Я ковтаю сльози, коли кидаю землю на труни

У цій долині хрестів і надгробків, черепів і скелетів

Я залишився один дивитися останнє затемнення

Перш ніж світ назавжди впаде на дно прірви

Ніч більше не дає світла зірок

А повітря як гарячий віск на шкірі

Я тону в піску серед жахів і руїн

Щоб кінцівки мої прикордонні!

МЕГА:

Я пам’ятаю момент, і небо стало срібним

Тепло металу і повільне дихання відриваються від грудей

Народився солдатом без вибору, слугою

Про божественну справедливість, яка має мундир і шолом

Затиснутий між гнівом і презирством у ґрунті

Який плач, набряклий від сліз за дітьми, яких він втратив

Ненависть просить свою ціну, і я приймаю це, я вмираю

Як чоловік, бо я вже давно мертвий у кайданах

GAMO:

Лежачи на підлозі, я бачу братів на землі

Розірвана ненавистю на шматки, це війна без бунтівників

Нафта і коштовності покривають калюжі крові

Релігії та ворота закривають найскладніші шляхи

Хто вторгається, хто захищається, той розстрілює тих, хто не здається

Хто дивиться, але не розуміє брехливих міфів і легенд

Нас чекає доля, тоне рай

Як школа на Близькому Сході, побудована на бомбі!

Я ковтаю сльози, коли кидаю землю на труни

У цій долині хрестів і надгробків, черепів і скелетів

Я залишився один дивитися останнє затемнення

Перш ніж світ назавжди впаде на дно прірви

Ніч більше не дає світла зірок

А повітря як гарячий віск на шкірі

Я тону в піску серед жахів і руїн

Щоб кінцівки мої прикордонні!