Abissi - Menhir

KINGAIE':

Incarcerato in questi abissi di ferro e filo spinato

Di sbarre, vetro blindato e pareti in cemento armato

Indagato da un magistrato, condannato da un verdetto

Accusato di essere l’uomo che ha premuto sul grilletto

Obietto la sentenza rigetto i capi d’accusa

Dichiaro la mia innocenza, ma ormai l’udienza è conclusa

Una coincidenza di fatti in mano a un giudice corrotto

Depistano i misfatti compiuti da un poliziotto

Un complotto di cui sono il capro espiatorio

Che mi vede condotto tra l’inferno ed il purgatorio

Mentre un morto è all’obitorio e un innocente chiuso in cella

Il porco è a piede libero in divisa e rivoltella

E adesso che ho perduto il mio cammino

Prima che sia mattino avrò chiuso i conti con l’infame destino

Non ho più alternative per sfuggire all’aguzzino

Se non dentro la cassa in alluminio di un becchino

Sotto il cuscino ho un taglierino a doppia lama

Il mezzo con cui chiudere una storia senza trama

Una grama vita che brama soltanto una via d’uscita

Recidere le arterie e aspettare che sia finita

Non ho più emozioni, non ho più ragioni e ambizioni

Non ho più motivazioni, non ho più soluzioni

Mi specchio in acque torbide, guardo con gli occhi fissi

Il buio che ho intorno mentre sprofondo tra gli abissi!

MOMAK:

Intrappolato negli abissi guido ubriaco dormo in macchina

Parlo con la bottiglia e con la mia semiautomatica

Che tengo carica mentre verso l’ultima lacrima

Lotto con i miei demoni dentro un corpo senza anima

La mia mente macina latita in mezzo agli inferi

Tra lividi e brividi in preda ai peggiori sintomi

Incubi intrinseci mistici mi eclisso tra i falliti

Svilito da una vita di debiti attriti e liti

Non cerco alibi per lasciarvi allibiti

Rovisto in mezzo ai detriti con mani ed occhi ingialliti

Dagli ambiti più ambiti ai sogni che sono svaniti

Coi soldi e i profitti finiti i rapporti sanciti esauriti

Come eremiti e cari amici spariti nel nulla

Ogni sforzo che faccio in vita il destino lo annulla

Mi affido al ferro che afferro e che la mia mano impugna

Mentre mi scavo la fossa e bevo come una spugna

Ciò mi ripugna ma il delirio mi acceca la mente

La fine incombente è imminente il presente avvilente

Come uno zombi sotto i ponti un vincente è una stella lucente

Un perdente è una stella cadente per sempre

Vedo allo specchio un uomo solo che non sa chi sono

Scrivo ai miei figli a cui imploro chiedendogli perdono

Poi senza dire e spiccicare una parola

Chiudo gli occhi e nel silenzio a suonare è la mia pistola

KINGAIE ':

Ув'язнений у цих безоднях із заліза і колючого дроту

З брусків, бронескла та залізобетонних стін

Розслідується магістратом, засуджений вироком

Звинувачується в тому, що він натиснув на курок

Я заперечую проти вироку, яким обвинувачення відхиляються

Я заявляю про свою невинуватість, але слухання закінчено

Збіг фактів у руках корумпованого судді

Вони вводять в оману правопорушення, вчинені поліцейським

Змова, козлом відпущення якої я є

Це означає, що мене ведуть між пеклом і чистилищем

Поки мертвий знаходиться в морзі, а невинний зачинений у своїй камері

Свиня на волі в формі та револьвері

А тепер, коли я заблукав

До ранку я закрию рахунки з сумнозвісною долею

У мене більше немає альтернативи втекти від мучителя

Якщо не всередині алюмінієвого корпусу гробовщика

У мене під подушкою двосічний канцелярський ніж

Засоби, за допомогою яких можна закрити історію без сюжету

Похмуре життя, яке прагне лише виходу

Розріжте артерії і почекайте, поки все закінчиться

У мене більше немає емоцій, немає причин і амбіцій

У мене більше немає причин, у мене більше немає рішень

Я віддзеркалюю себе в каламутній воді, дивлюсь неочікуваними очима

Темрява довкола мене, як я тону в безодні!

МОМАК:

У пастці в прірві їжджу п'яний Я сплю в машині

Я розмовляю з пляшкою і своїм напівавтоматом

Що я тримаю заряд до останньої сльози

Я борюся зі своїми демонами в бездушному тілі

Мій розум точить латиту посеред підземного світу

Між синцями і ознобом у полоні найгірші симптоми

Містичні внутрішні кошмари Я затьмарюю себе серед невдач

Слабкість від життя боргів, тертя і сварок

Я не шукаю виправдань, щоб залишити вас приголомшеними

Пожовклими руками й очима нишпорю в уламках

Від найбажаніших областей до мрій, які зникли

Коли гроші та прибутки закінчилися, санкціоновані відносини вичерпані

Як пустельники і дорогі друзі зникли в повітрі

Доля скасовує всі зусилля, які я прикладаю в житті

Я покладаюся на залізо, яке я хапаю і яке тримає моя рука

Поки копаю собі могилу і п'ю, як губка

Це відштовхує мене, але марення засліплює мій розум

Наближення кінця неминуче принизливе теперішнє

Як зомбі під мостом, переможець – сяюча зірка

Невдаха - це падаюча зірка назавжди

Я бачу в дзеркалі самотню людину, яка не знає, хто я

Я пишу своїм дітям, до яких прошу прощення

Тоді не сказавши й не промовивши ні слова

Я закриваю очі і в тиші дзвенить мій пістолет