Мать - MegamasS

Припев

Мама!

Ты прости меня, родная!

Но прикован я цепями к небу

Где прощают все грехи

И не считают быль за небыль

Краше камней цветы

Не может быть иначе

И на Землю смотреть с высоты

Это тоже многое значит

Гордо над пропастью встал

Вниз словно камень упал

Долго сказ предавался

Из уст да в уста

Даже песни об этом сложили,

Но недолго все было

И парня, и песни

В скором времени все позабыли

Позабыл его друг

Вскоре умер отец

Та, что ждать обещала — забыла

Только старая мать

Ночью сына встречать

Все к обрыву тому выходила

Как-то сказывал люд

Будто сын прилетал

К матери свидеться вновь

Вслед за отцом

Мать в мир иной ушла

Опустевшим остался их кров

Навсегда он исчез в облаках

И никто его больше

Никогда не видел

Припев

Мама!

Ты прости меня, родная!

Но прикован я цепями к небу

Где прощают все грехи

И не считают быль за небыль

Приспів

Мамо!

Ти пробач мені, рідна!

Але прикутий я ланцюгами до неба

Де прощають усі гріхи

І не вважають був за небиль

Краще каменів квіти

Не може бути інакше

І на Землю дивитися з висоти

Це теж багато що означає

Гордо над прірвою встав

Вниз наче камінь упав

Довго оповідь вдавалася

З вуст та в уста

Навіть пісні про це склали,

Але недовго все було

І хлопця, і пісні

Незабаром усі забули

Забув його друг

Незабаром помер батько

Та, що чекати обіцяла — забула

Тільки стара мати

Вночі сина зустрічати

Все до обриву того виходила

Якось казав народ

Неначе син прилітав

До матері побачитися знову

Слідом за батьком

Мати в інший світ пішла

Спустілим залишився їхній кров

Назавжди він зник у хмарах

І ніхто його більше

Ніколи не бачив

Приспів

Мамо!

Ти пробач мені, рідна!

Але прикутий я ланцюгами до неба

Де прощають усі гріхи

І не вважають був за небиль