Rebecca - Meg & Dia

Stood by my missus in the lobby.

Asked to carry bags of Madame.

Elevators rush to the sea.

Rummaged through my coat for the key.

After tea lounged on the sofa.

My lady spoke of everyone she knew there.

She paused.

Grabbed my wrist.

Said,"Now, darling there he is."

I looked up.

My surroundings stirred and smeared.

His eyes calm and distant.

His mouth so severe.

Though half his age I was.

I’ve never been in love.

Before then.

Max, you’re so distraught.

Perhaps, I’ll help you out.

Your wife was so much more than me.

But I can be her now.

I can be her now.

Rush down the stairs to that man.

Mr.Summer, he nodded his head.

With laughter in his eyes.

A smirk followed close behind.

«We're strangers but I’m sure we should be married.»

I spoke to my master.

She nodded her head.

Though I was young and scared.

With Max standing there.

We took our first step.

Стояла біля моєї місіс у вестибюлі.

Попросили носити сумки з мадам.

Ліфти мчать до моря.

Порилась у моєму пальто в пошуках ключа.

Після чаю валявся на дивані.

Моя леді розповідала про всіх, кого знала.

Вона зупинилася.

Схопив моє зап’ястя.

Сказав: «Тепер, коханий, ось він».

Я подивився вгору.

Моє оточення заворушилося й розмазане.

Його очі спокійні й віддалені.

Його рот такий суворий.

Хоча я була вдвічі меншою за нього.

Я ніколи не був закоханий.

До того.

Максе, ти такий розгублений.

Можливо, я тобі допоможу.

Ваша дружина була набагато більше, ніж я.

Але тепер я можу бути нею.

Тепер я можу бути нею.

Поспішай вниз по сходах до цього чоловіка.

Містер Саммер, він кивнув головою.

Із сміхом в очах.

Позаду посмішка.

«Ми незнайомці, але я впевнений, що ми повинні бути одружені».

Я розмовляв зі своєму господарю.

Вона кивнула головою.

Хоча я був молодий і наляканий.

Там, де стоїть Макс.

Ми зробили перший крок.