Любимое место - Meerror

Ёбаные люди, насквозь убитый город

В стране с серыми улицами, для людей с пустыми глазами

Не найдётся места лучше, для унылого состояния

Эти люди всегда смеются, но я видел такое тоже

Ты смеешься со мной, но наедине наконец-то свободен

Высокие серые башни, дом непохожий на нужный

Снова запутался в буднях, день за другой будто выстрел и (ну же)

Дай мне увидеть хоть каплю, дай раствориться под утро

Или исчезну и больше меня не увидишь

(не нужный)

И что же будет завтра (ответь мне)

Натянутые нервы, непонимание со стороны других не делает тебя глупее

И казалось бы все уже кончено, оставаться точно нету мысли

На листке увидишь чей-то номер, позвонишь, и тебе ответит смысл жизни

За большими бетонными стенами, мы не видим синего моря

Окунаясь в тупые проблемы, забываешь на что ты способен

После смерти, увы, мы не сможем оставить даже воспоминание

Чертовски хочется пить, но по близости только слезы отчаяния

Высокие серые башни, дом не похожий на нужный

Снова запутался в буднях, день за другой будто выстрел и (ну же)

Дай мне увидеть хоть каплю, дай раствориться под утро

Или исчезну и больше меня не увидишь

(не нужный)

Їбані люди, наскрізь убите місто

У країні з сірими вулицями, для людей з порожніми очима

Не знайдеться місця краще, для похмурого стану

Ці люди завжди сміються, але я бачив таке теж

Ти смієшся зі мною, але наодинці нарешті вільний

Високі сірі вежі, будинок несхожий на потрібний

Знову заплутався в буднях, день за іншим ніби постріл і (ну)

Дай мені побачити хоч краплю, дай розчинитись під ранок

Або зникну і більше мене не побачиш

(Непотрібний)

І що що буде завтра (відповісти мені)

Натягнуті нерви, нерозуміння з боку інших не робить тебе дурнішим

І здавалось би все вже скінчено, залишатися точно немає думки

На листку побачиш чийсь номер, подзвониш, і тобі відповість сенс життя

За великими бетонними стінами, ми не бачимо синього моря

Занурюючись у тупі проблеми, забуваєш на що ти здатний

Після смерті, на жаль, ми не зможемо залишити навіть спогад

Страшенно хочеться пити, але по близько тільки сльози відчаю

Високі сірі вежі, будинок не схожий на потрібний

Знову заплутався в буднях, день за іншим ніби постріл і (ну)

Дай мені побачити хоч краплю, дай розчинитись під ранок

Або зникну і більше мене не побачиш

(Непотрібний)