Enfant du destin - Ataï - Medine

Sur une terre de pas plus de quarante mille âmes vivait un guerrier qu’on

appelait Ataï

Cultivateur de banian et d’igname, chef Komalé du peuple des Kanak

Obtenu son titre malgré son jeune âge, dans le respect des coutumes ancestrales

Gardien d’une quelque cinquantaine de cases, au Nord de Nouméa, la capitale

Au contact des missionnaires, il apprend à parler le français

Une éducation complémentaire de celle dispensée par un sorcier

Apprendre à manier la fronde, dans la nature, se fondre, devenir une ombre,

bien entretenir les tombes

Sur c’qu’on appelle maintenant «la terre des colons» (la terre des colons)

Ils veulent nous faire croire qu’ils sont ici pour l’amour de la croix

Pourquoi nous repoussent-ils de nos forêts moites, si ce n’est pour le commerce

du bois?

Ils sont arrivés ici avec leur bétail pour y construire des prisons et des

bagnes

En pensant que nous étions des cannibales, installé partout des postes de

gendarmes

Ils ont fait de nos femmes leurs femmes de ménage, dans l’meilleur des cas

quand elles n’servent pas d’esclaves

Refusent de nous les rendre quand on les réclame, c’est ce qui arriva à la

dénommée Katia

On a tous attendu son retour mais le maître la séquestre

Quand un membre est amputé au groupe, c’est tout le village qui s’inquiète

Sortez les casse-têtes, aiguisez les sagaies

Mélanésiens, enduisez vos corps de la suie de bancoulier

Le sang va couler (le sang va couler)

Un raid de deux-trois personnes: Ataï et deux autres hommes

Au secours d’une autochtone entre les griffes de ce Caldoche

Une fois dans le corps de ferme, ils croisent des bêtes à corne

Ceux qui piétinent leurs ancêtres avec leurs sabots venus d’Europe

Une cheminée qui fume, ils passent la clôture, Ataï n’hésite plus,

il garde en tête l’honneur de sa tribu

Fracture la porte de son corps à demi-nu, étouffe le feu pour qu’la lumière

diminue

Ne s'éclaire qu'à la lueur d’une demi-lune, engage le combat en moins d’une

minute

Maître colon de la Calédonie, tenant un sabre de gendarmerie

Déterminé à bien garder la fille qui lui sert d’esclave sexuelle toutes les

nuits

Tranche l’atmosphère de sa lame émoussée, frappe vers Ataï des coups désordonnés

Mais l’Kanak se déplace comme vole la roussette, le combat rapproché,

c’est sa grande recette

Coup de silex sur le haut d’la tête, la machette s’encastre dans le cortex

Le maître tombe à terre de tout son être et Ataï emmène la jeune fille sous son

aile (sous son aile)

Il laissera les flammes faire le reste, un feu si grand qu’il touche le ciel

Mais la riposte viendra de l’Est, plus vite que ne le pense le chef

Son absence a laissé son village sans protection (sans protection)

Au loin, les détonations de fusils à piston (fusils à piston)

Ses plantes de pied accélèrent sur le sentier pierreux

Il voit son village et les soldats qui les forcent à sortir de chez eux

Abandonne le groupe, fonce dans la brousse, accourt pour mieux pouvoir briser

leurs croupes

Tout entouré de troupes, l’horizon se brouille

Le cœur qui s’emballe, les idées qui s’embrouillent

Ataï a dégainé la sagaie, il lance sa lance sur l’assaillant

La bataille a débuté, là, ça y est, il combat les traîtres tout en saignant

Mais un ennemi lui semble familier, serait-ce un Kanak de naissance

Qui, aux colons blancs, se serait rallié?

Et qui lui tranche le cou au nom de la France

Ataï fut décapité, son peuple colonisé

Son crâne fut exposé dans les musées, comme un trophée

Enfant du destin, enfant de la guerre

Enfant du destin, enfant de la guerre

Komalé, Tiendanite, Canala, Nakéty, Kouaoua, Oroe, Nekou, Azareu et Kikoue

Enfant du destin

На землі не більше сорока тисяч душ жив воїн

під назвою Атай

Фермер баньян і ямсу, комале, вождь народу канак

Здобув свій титул, незважаючи на молодий вік, відповідно до звичаїв предків

Охоронець приблизно п'ятдесяти хаток на північ від Нумеа, столиці

У спілкуванні з місіонерами він вчиться говорити французькою

Освіта, яка доповнює освіту, яку надає чарівник

Навчись слінгу, в дикій природі, злийся, стань тінню,

добре доглядати за могилами

На тому, що ми зараз називаємо «земля поселенців» (земля поселенців)

Вони хочуть, щоб ми вірили, що вони тут заради хреста

Навіщо вони виганяють нас із наших вологих лісів, як не для торгівлі

дерево?

Сюди приходили зі своєю худобою будувати тюрми і

засуджених

Вважаючи, що ми канібалами, розставляли пости скрізь

жандарми

Вони зробили наших жінок своїми покоївками, в кращому випадку

коли вони не служать рабами

Відмовляйтеся повертати їх нам, коли ми їх просимо, ось що сталося з

покликала Катя

Ми всі чекали її повернення, але господар конфіскував її

Коли з групи ампутують учасника, хвилює все село

Вийміть пазли, заточіть списи

Меланезійці, намажте свої тіла сажею з банкульє

Кров потече (кров потече)

Рейд з двох-трьох людей: Атай і ще двоє чоловіків

Рятуючи тубільця з лап цього Калдоха

Опинившись у хуторі, вони натикаються на рогатих звірів

Ті, що топчуть своїх предків копитами з Європи

Димить комин, вони повз паркан, Атаї більше не вагається,

він пам’ятає про честь свого племені

Виламати двері його напівоголеного тіла, загасити вогонь, щоб світло

зменшується

Лише загоряється в сяйві півмісяця, вступає в бій менше ніж за секунду

хвилина

Майстер-колоніст Каледонії з жандармерською шаблею

Налаштований добре зберегти дівчину, яка служить його секс-рабинею

ночі

Розрізає атмосферу своїм тупим лезом, б'є по Атаю безладними ударами

Але канак рухається, як морський пес летить, ближній бій,

це його великий рецепт

Кремінь на маківці, мачете вбудовується в кору

Господар усім своїм єством падає на землю, і Атаї бере молоду дівчину під себе

крило (під крилом)

Він дозволить полум’ю зробити все інше, вогонь настільки великий, що торкається неба

Але відповідь прийде зі Сходу швидше, ніж думає лідер

Його відсутність залишила його село незахищеним (незахищеним)

Вдалині чубчик поршневих рушниць (поршневих рушниць)

Його підошви прискорюються на кам’янистій доріжці

Він бачить своє село і солдатів, які виганяють їх з домівок

Виходьте з групи, бігайте в кущі, бігайте, щоб краще зламатися

їхні крупи

В оточенні війська горизонт розпливається

Бурхливе серце, плутані ідеї

Атай витягнув ассегая, він кидає спис у нападника

Почався бій, ось воно, він стікає кров’ю зі зрадниками

Але ворог здається йому знайомим, чи був би це канак за походженням

Хто б з білих поселенців згуртувався?

І хто відрізав собі шию іменем Франції

Атай був обезголовлений, його народ колонізований

Його череп виставлявся в музеях як трофей

Дитина долі, дитина війни

Дитина долі, дитина війни

Комале, Тіенданіт, Канала, Накеті, Куауа, Орое, Неку, Азареу та Кікуе

Дитина долі