The Call - Meadows

The 16th of November, 1963. That dreaded night, when everything changed,

nothing was ever the same

The 16th of November, 1963… nothing was ever the same

Drunken communion.

This was his Friday night Mass. The broken preacher just as

broken at home.

His hand was clutched around the Good Book (the other a shot

glass).

Flaming tongues preaching fireball and brimstone, the shepherd lost his

way back.

(He couldn’t find his way back!) He allowed false idols on th throne

(the flask), the flask with a goldn calf

It started slow.

One decision to next one.

He wasn’t always this way.

He loved his wife, their son, another on the way.

A slippery slope,

isolated alone.

Satan’s kiss and whispers growing.

«Just one, know one would

have to know.

Forbidden fruit, hanging low on the vine.

After all,

He turned water to wine.»

Drunken communion.

This was his Friday night Mass. The broken preacher just as

broken at home.

His hand was clutched around the Good Book (the other a shot

glass).

Flaming tongues preaching fireball and brimstone, the shepherd lost his

way back.

(He couldn’t find his way back!) He allowed false idols on the throne

(the flask), the flask with a golden calf

He recalls his Father’s words.

Etched in stone on his heart grown cold:

«Don't get a hold of something that can get a hold of you.»

(He watched them…) Asleep, like trees, that swayed in lament.

The hush of the

limbs, as they break and they bend

The sagging moss hung, like thoughts in his head.

The leaves on the ground,

creating a bed, (like tears) that soaked their pillows.

Yet he left like the

wind, blowing through the weeping willows

16 листопада 1963 року. Тієї страшної ночі, коли все змінилося,

ніщо ніколи не було таким

16 листопада 1963 року... нічого не було колишнім

П'яне причастя.

Це була його меса в п'ятницю ввечері. Зламаний проповідник так само

зламаний вдома.

Його рука стискала Добру книгу (інша – постріл

скло).

Вогненні язики проповідуючи вогненну кулю і сірку, пастух втратив свій

давно.

(Він не міг знайти дорогу назад!) Він дозволив фальшивих ідолів на  троні

(колба), колба із золотим тельцем

Почалося повільно.

Одне рішення на наступне.

Він не завжди був таким.

Він кохав свою дружину, їхнього сина, іншого на дорозі.

слизький схил,

ізольований один.

Поцілунок і шепіт сатани посилюються.

«Тільки один, знайте, що один би

повинні знати.

Заборонений плід, низько висить на лозі.

Після всього,

Він перетворив воду на вино».

П'яне причастя.

Це була його меса в п'ятницю ввечері. Зламаний проповідник так само

зламаний вдома.

Його рука стискала Добру книгу (інша – постріл

скло).

Вогненні язики проповідуючи вогненну кулю і сірку, пастух втратив свій

давно.

(Він не міг знайти дорогу назад!) Він дозволив фальшивих ідолів на трон

(колба), колба із золотим тельцем

Він пригадує слова свого Батька.

Викарбувано в камені на його серці, що охололи:

«Не чіпляйтесь за щось, що може захопити вас».

(Він спостерігав за ними…) Сплять, як дерева, що хиталися в плаканні.

Тиша 

кінцівки, коли вони ламаються і згинаються

Провислий мох висів, як думки в його голові.

листя на землі,

створивши ліжко (як сльози), яке промочило їхні подушки.

Але він пішов, як і

вітер, віє крізь плакучі верби