Final Boss - MC Frontalot

Yo!

I crack the whip, you play the game.

Every encounter that’s obstructionary comes in my name,

so that you came to become obsessed with my location.

Clues to my identity: denied to the impatient.

Step up!

I sense you’re on the precipice of something.

Me, I’m on the brink of delivering your lumpings:

make you load your save up for the fifty fifth time,

make you scroll through unskippable dialog lines,

and you still ain’t any closer to discovering why.

Got technology for lackeys that can hover and fly.

Got them other two guys in their sights and apt to wreck them.

Give the beatdown to you quicker than your finger in Tekken.*

I crack the whip, you play the game…

you’re not going to get the final boss tamed.

Elevated?

I don’t give a drip if you celebrate it.

Every time you level up it’s 'cause I delegated

your demise to the wrong size of minions.

Got a bigger batch coming.

Statisticians got a dim opinion

of your chance to survive.

Make your time.

I got a hundred billion of them and they’re standing in line

to make you shine light out your special move hole

(cause you got hit so hard by the energy bolt).

And it’s a moat you can’t cross, a key you can’t get.

Ain’t done the right NPC’s subquest yet.

Got to collect bullshit that I done littered in the realm.

I aim the whole game at you to fatigue and overwhelm.

Final boss is the be-all end-all class of society:

very exclusive but not higher than me.

All the sobriety

of the day and age might prove indecent,

cause me to find and strangle the baby of Jackie Gleason.**

But then I’m evil and puissant, unpleasant and bent on my ends.

At the final reckoning: too late to make amends.

It’s too late to make friends;

I’m infuriated already.

Primest cut of minion, double-corrugated and steady,

stands between Fe and Fi, so go whistle.

Go huddle a hobo corpse.

Nestle his bristle.

This towers as your obstacle: my will will never bend!

Doesn’t matter how you struggle, never gets you past the end.

I crack the whip, you play the game…

you’re not going to get the final boss tamed.

I crack the whip, you play the game…

How can you defeat me, you don’t even know my name?

«…aw, boot skidoot.

You gotta get outta here.»

Йо!

Я зламаю батіг, а ви граєте в гру.

Кожна зустріч, яка є перешкодою, відбувається на моє ім’я,

так що ви стали одержимі моїм місцезнаходженням.

Підказки до мого особу: відмовлено нетерплячим.

Активізувати!

Я відчуваю, що ви на прірві чогось.

Я, я на межі доставити ваші грудки:

змусити вас завантажити заощадження в п’ятдесят п’ятий раз,

змушує вас прокручувати діалогові рядки, які не можна пропустити,

і ви все ще не ближче до того, щоб дізнатися чому.

Отримали технологію для лакеїв, які можуть зависати і літати.

Помітив їх двох інших хлопців у поле зору та спроможний їх зруйнувати.

Дайте удар вам швидше, ніж пальцем у Tekken.*

Я зламаю батіг, ви граєте в гру…

ви не збираєтеся приручити останнього боса.

Підвищений?

Я не даю крапки, якщо ви святкуєте це.

Щоразу, коли ви підвищуєтеся, це тому, що я делегував

ваша загибель до невідповідного розміру міньйонів.

Надійде більша партія.

Статистики склали туманну думку

вашого шансу вижити.

Зробіть свій час.

У мене сотні мільярдів їх, і вони стоять у черзі

щоб висвітлили ваш спеціальний отвір для переміщення

(тому що вас так сильно вдарив енергетичний болт).

І це рів, який ви не можете перетнути, ключ, який ви не можете отримати.

Ще не виконано правильний підквест NPC.

Мені потрібно збирати фігню, яку я наробив у царстві.

Усю гру я націлю на ти, щоб втомити й перевантажити.

Остаточний бос — це кінець усіх класів суспільства:

дуже ексклюзивний, але не вище за мене.

Вся тверезість

дня та віку може виявитися непристойним,

змусити мене знайти й задушити дитину Джекі Глісона.**

Але тоді я злий і жорстокий, неприємний і схиблений до кінця.

На останній рахунок: пізно виправдовуватися.

Занадто пізно заводити друзів;

Я вже розлючений.

Великий зріз міньйону, подвійний гофрований і стійкий,

стоїть між Fe і Fi, тож свистіть.

Ідіть в тулку трупа бродяги.

Притуліть його щетиною.

Це височить як ваша перешкода: моя воля ніколи не згинеться!

Неважливо, як ви боретеся, ніколи не доведеться до кінця.

Я зламаю батіг, ви граєте в гру…

ви не збираєтеся приручити останнього боса.

Я зламаю батіг, ви граєте в гру…

Як ти можеш перемогти мене, ти навіть не знаєш мого імені?

«…о, чоботи скидоти.

Тобі треба піти звідси».