Le jouet - Mayol

Un petit gamin enfant des faubourgs

Sur les Grands Boul’vards et les plac’s publiques

Venait, aux passants, offrir tous les jours

Un modeste lot de jouets mécaniques

C'étaient des soldats peints et chamarés

De toutes les arm’s et de tous les grades

Faisant manœuvrer leurs sabres dorés dorés

Militairement comme à la parade

Et le gamin adorait ses joujoux

Presqu'à la folie

Mais il devait hélàs les vendre tous

Pour gagner sa vie

Et chaque fois que l’un d’eux s’en allait

Ô douleur attroce

Un long sanglot en silence gonflait

Son cœur de gosse

Mais son préféré parmi ces soldats

Un bel officier hussard de la garde

Etant le plus cher, ne se vendait pas

Au moins celui-là, pensait-il, je l’garde

Lorsqu’un jeune enfant richement vêtu

Remarquant un jour le petit homm' d’armes

Vint pour l’acheter offrir un écu

Le pauvr' gosse alors fondit tout en larmes

Pourquoi pleurer?

fit l’autre enfant très doux

D’un air de surprise

C’est que tu prends, dit-il, mon seul joujou

Et mon cœur se brise

L’autre bambin reprit alors ému

Et l'âme très bonne

Je te l’achète et puis … ne pleur' plus

Je te le donne

Et depuis c’moment ce furent deux amis

Le voyant chaqu' jour dans les promenades

Tout comme deux frèr's tendrement unis

Partageant leurs jeux en bon camarades

Mais au p’tit cam’lot voilà qu’un matin

On vint apporter la nouvelle affreuse

Que son compagnon était mort soudain

Emporté la nuit par la grand' faucheuse

Il prit alors son joujou, son hussard

Son idole chère

Puis il s’en fut le porter l'œil hagard

Sur la blanche pierre

Et se penchant contre la tombe il dit

D’une voix étrange:

Emporte le pour jouer au paradis

Avec les anges

Маленька дитина з передмістя

На Великих бульварах і громадських площах

Приходив, до перехожих, щодня пропонувати

Скромний набір механічних іграшок

Це були розмальовані і обвуглені солдати

З усіх видів зброї та звання

Маневруючи своїми золотими золотими шаблями

По-військовому, як на параді

І дитина любила свої іграшки

майже до божевілля

Але йому довелося їх усіх продати

Щоб заробляти на життя

І щоразу один із них йшов

О нестерпний біль

Протягнуло мовчазне ридання

Його дитяче серце

Але його фаворит серед цих вояків

Красивий гвардії гусарський офіцер

Будучи найдорожчим, не продавався

Принаймні цей, подумав він, я зберігаю

Коли багато одягнена маленька дитина

Одного разу помітив маленького зброєносця

Прийшли купувати, пропонують корону

Тоді бідна дитина розплакалася

Чому плачеш?

– сказала інша дуже мила дитина

Здивований вигляд

Це ти візьми, сказав він, мою єдину іграшку

І моє серце розривається

Потім інший малюк знову почав рухатися

І дуже добра душа

Я куплю це для вас, а потім... більше не плачте

Я дарую його тобі

І з того моменту вони стали двома друзями

Бачу його щодня на прогулянках

Так само, як два брати ніжно поєдналися

Діляться своїми іграми як хороші товариші

Але в маленькому кам’лоті лише один ранок

Вони прийшли принести жахливу новину

Що її супутник раптово помер

Віднесла вночі мрачна коса

От і забрав свою іграшку, свого гусара

Його дорогий кумир

Тоді він пішов нести його з виснаженими очима

На білому камені

І прихилившись до могили сказав

Чужим голосом:

Заберіть його, щоб грати в раю

з ангелами