Lose vrijeme - Maya Berović

Još ne pada mi na pamet da zaboravu dam

Sve lijepo što smo imali, taj doživljeni san

I kako da se naviknem na hladnu postelju

Kad bezbroj puta zajedno mi gorjeli smo tu

Kada si rek’o da je voliš

U mojoj duši sat je stao

U srcu zaleđen još čuvam

Taj tren kad poslednji si put me pogledao

Loše vrijeme, loše vrijeme

Loše vrijeme za nas ostavljene

Gore vene, gore vene

I u njima vatre ugašene

Ja bez tebe, ti bez mene

Samo dve sudbine promašene

Srca dva smo k’o dvije stijene

Koja će prije od ponosa da uvene

Još ne dam da na naše sve padne prašina

Ma kol’ko tvoja sreća s njom me sada boljela

I kako da se naviknem na riječi utjehe

Kad svaka kao uvrijeda mi zvuči od tebe

Kada si rek’o da je voliš

U mojoj duši sat je stao

U srcu zaleđen još čuvam

Taj tren kad poslednji si put me pogledao

Loše vrijeme, loše vrijeme

Loše vrijeme za nas ostavljene

Gore vene, gore vene

I u njima vatre ugašene

Ja bez tebe, ti bez mene

Samo dve sudbine promašene

Srca dva smo k’o dvije stijene

Koja će prije od ponosa da uvene

Мені досі не спадає на думку забути

Все те хороше, що у нас було, ця мрія здійснилася

І як звикнути до холодного ліжка

Коли незліченну кількість разів ми там горіли

Коли ти сказав, що любиш її

В моїй душі годинник зупинився

Я досі тримаю це замороженим у своєму серці

Останній раз ти глянув на мене

Погана погода, погана погода

Погана погода для нас пішла

Вгору вени, вгору вени

І в них пожежі загасили

Я без тебе, ти без мене

Лише дві долі розминулися

Ми два серця, як дві скелі

Яка згасне швидше, ніж гордість

Я все одно не даю пилу падати на всіх нас

Як сильно твоє щастя з нею зашкодило мені зараз

І як звикнути до слів утіхи

Коли для мене все здається образливим з вашого боку

Коли ти сказав, що любиш її

В моїй душі годинник зупинився

Я досі тримаю це замороженим у своєму серці

Останній раз ти глянув на мене

Погана погода, погана погода

Погана погода для нас пішла

Вгору вени, вгору вени

І в них пожежі загасили

Я без тебе, ти без мене

Лише дві долі розминулися

Ми два серця, як дві скелі

Яка згасне швидше, ніж гордість