The Ferryman - maudlin of the Well

Portitor has horrendus aquas et flumina servat

Terribili squalore Charon, cui plurima mento

Canities inculta jacet, stant lumina flamma

Sordidus ex umeris nodo dependet amictus

Ibant obscuri sola sub nocte per umbram

Perque domos Ditis vacuas et inania regna

Quale per incertam lunam sub luce maligna

Est eiter in silvis, ubi caelum condidit umbra

Juppiter, et rebus nox abstulit atra colorem

«Sic demum lucos Stygis et regna invia vivis aspicies…»

«Anchisa generate deum certissimia proles

Cocyti stagna alta vides Stygiamque paludem

Di cujus jurare timent et fallere numen.»

Nec plura his.

Ille admirans venerabile donum

Fatalis virgae longo post tempore visum

Caeruleam advertit puppim ripaeque propinquat

Watching over these waves and streams of filth is the

Horrible ferryman Charon, on whose chin countless unkept

Grey hairs lie outspread;

his eyes endure in flame, and

A squalid cloak hangs knotted from his shoulders

Beneath lonely darkness the gloomy travellers go through shadow

And through the deserted abodes and ghostly kingdom of Dis:

Through uncertain moonlight under rays of a spiteful sort the way

Lies in the woods, where Jupiter hides the sky in shadow and

Night steals colour from the black heavens

«In this manner you will at last behold the sacred grove of Styx

And the kingdom pathless to the living…»

«Child of Anchises, most certain prodigy of a god, you will see

The deep mere of the mournful river of Hades and the swamp of

Styx, whose divine power the gods fear to swear by and prove false.»

Nothing more was said.

Wondering at the venerable offering of the

Fated branch, seen after a distant time, he turned the vessel to

The darkness and the shores approached

Portitor має horrendus aquas et flumina servat

Terribili squalore Charon, cui plurima mento

Canities inculta jacet, stant lumina flamma

Sordidus ex umeris nodo dependet amictus

Ibant obscuri sola sub nocte per umbram

Perque domos Ditis vacuas et inania regna

Quale per incertam lunam sub luce maligna

Est eiter in silvis, ubi caelum condidit umbra

Juppiter, et rebus nox abstulit atra colorem

«Sic demum lucos Stygis et regna invia vivis aspicies…»

«Anchisa породжує deum certissimia proles

Cocyti stagna alta vides Stygiamque paludem

Di cujus jurare timent et fallere numen.»

Nec plura його.

Ille admirans venerabile donum

Fatalis virgae longo post tempore visum

Caeruleam advertit puppim ripaeque propinquat

Спостерігати за цими хвилями та потоками бруду — це 

Жахливий перевізник Харон, на підборідді якого безліч недоглянутих

Сиві волосся розкинулися;

його очі тривають у полум’ї, і

З його плечей вузлом висить убогий плащ

Під самотньою темрявою похмурі мандрівники проходять крізь тінь

І крізь безлюдні обителі й примарне королівство Діс:

Крізь непевне місячне світло під променями злісного роду

Лежить у лісі, де Юпітер ховає небо в тіні і

Ніч краде кольори з чорних небес

«Таким чином ви нарешті побачите священний гай Стикс

І царство бездоріжжя до живих…»

«Дитино Анхіза, найімовірніше вундеркінд бога, побачиш

Глибока річка скорботної річки Аїду та болота

Стікса, чию божественну силу боги бояться присягнути і виявитися неправдивим».

Більше нічого не було сказано.

Дивуючись поважній жертві

Судену гілку, побачену через далекий час, він повернув судно

Темрява і береги наближалися