Надоело - Мастер

Не виноваты мы с тобой,

Что силы на исходе.

Который день я сам не свой,

И ты ведь тоже вроде.

Как будто душной пеленой,

Мозги твои объяты,

И те, кто был всегда с тобой,

Вдруг стали не понятны.

Надоело, силы на исходе,

Заболела в смраде голова,

Надоело

Который раз за пару лет

Тебя продали за алтын,

И горсть серебрянных монет

Вмиг друга сделала чужим.

И стая грязных, черных крыс

Заполнила мой город,

Он стал холодным и чужим,

А был мне очень дорог.

Друзья выходят из окон,

Тебя поманят за собой,

Дороги вен идут вразгон,

Мы в жизни встретимся другой.

Не винні ми з тобою,

Що сили на виході.

Котрий день я сам не свій,

І ти адже теж начебто.

Ніби задушливою пеленою,

Мізки твої обійнято,

І ті, хто був завжди з тобою,

Раптом стали не зрозумілі.

Набридло, сили на виході,

Захворіла в сморіді голова,

Набридло

Щоразу за пару років

Тебе продали за алтин,

І жменя срібних монет

Вмить друга зробила чужим.

І зграя брудних, чорних щурів

Заповнила моє місто,

Він став холодним і чужим,

А був мені дуже дорогий.

Друзі виходять із вікон,

Тебе поманять за собою,

Дороги вен йдуть врозгін,

Ми в житті зустрінемось інший.