33 Жизни - Мастер

Солнечным светом сердце сжег…

Так часто бывает — людям невдомек!

Все мы — чужие… Кто же здесь свой?

Ветер за спиной.

Тридцать три жизни вымолить мечтал,

Дали одну мне — спорить не стал,

Все эти жизни проживу в одной

С ветром за спиной…

Я ухожу от себя,

Я прихожу к себе,

Пыль отряхну с рукава

И снова — рассвет.

Вверх по спирали тугой,

Вниз по чащобе глухой,

Воля моя на износ,

Я жив все равно!

Что бы ни случилось со мною на земле,

В небе отраженье находит по весне…

Ненависть нахлынет, грозой полоснет,

Боль

любви вернет

тридцать три жизни,

тридцать три жизни…

Сонячним світлом серце спалив…

Так часто буває — людям невтямки!

Всі ми — чужі… Хто ж тут свій?

Вітер за спиною.

Тридцять три життя вимолити мріяв,

Дали одну мені — сперечатися не стал,

Всі ці життя проживу в одній

З вітром за спиною…

Я йду від себе,

Я приходжу до себе,

Пил обтрусю з рукава

І знову — світанок.

Вгору по спіралі тугий,

Вниз по гущавині глухий,

Воля моя на знос,

Я живий все одно!

Що б не сталося зі мною на землі,

У небі відображення знаходить по весні.

Ненависть нарине, грозою полосне,

Біль

кохання поверне

тридцять три життя,

тридцять три життя.