Indian Sunset - Mary Travers

As he awoke that evening with the smell of wood-smoke clinging

Like a gentle cobweb hangin' upon a painted teepee

He went to see his chieftain with his war lance and his woman

For they told him that the yellow moon would very soon be leaving

«oh, this I can’t believe, «he said, «I won’t believe our war lord’s dead!

He would not leave the chosen ones to the buzzards and the soldiers' guns»

Oh, great father of the Iroquois, ever since I was young

I’ve read the writing of the smoke and breast-fed on the sound of drums

I’ve learned to hurl the tomahawk and ride a painted pony wild

To run the gauntlet of the Sioux, to make a chieftain’s daughter mine

And now you ask that I should watch the red men’s race be slowly crushed?

What kind of words are these to hear from yellow dog, whom the white man fears?

I take only what is mine;

my pony, my squaw, and my child

I can’t stay to see you die, along with my tribe’s pride

I go to search for the yellow moon and the fathers of our sons

Where the red sun sinks in the hills of gold and the healing waters run

Tramplin' down the prairie rose, leaving hooftracks in the sand

Those who wish to follow me, I welcome with my hand

I heard from passing renegades, Geronimo was dead

He’d been laying down his weapons when they filled him full of lead

Now there seems no reason why I should carry on

In this land that once was my land I can’t find a home

It’s lonely and it’s quiet and the horse soldiers are comin'

And I think it’s time I strung my bow and ceased my senseless running

For now I’ll find the yellow moon along with my loved ones

Where the buff’loes graze in the clover fields without the sound of guns

And the red sun sinks at last into the hills of gold

And peace to this young warrior comes with a bullet hole!

Коли він прокинувся того вечора з запахом дерев’яного диму

Як ніжне павутиння, що висить на розмальованому тіпі

Він поїхав до свого вождя з бойовим списом і своєю жінкою

Бо вони сказали йому, що жовтий місяць дуже скоро піде

«О, у це я не можу повірити», — сказав він, «Я не повірю, що наш воєначальник мертвий!

Він не залишить обраних на канюки та солдатські гармати»

О, великий батько ірокезів, з тих пір, як я був юним

Я читав написання диму і годувався груддю звуком барабанів

Я навчився кидати томагавк і їздити верхи на намальованому поні

Пройти через рукавицю Сіу, зробити доньку вождя моєю

І тепер ви запитуєте, що я повинен спостерігати за повільним розгромом перегонів червоних чоловіків?

Що це за слова почути від жовтого пса, якого боїться біла людина?

Я беру лише те, що є моїм;

мій поні, моя скво та моя дитина

Я не можу залишитися, щоб побачити, як ти помреш разом із гордістю мого племені

Я йду шукати жовтий місяць і батьків наших синів

Де сонце червоне тоне в пагорбах золотих і цілющі води течуть

Протоптати лугову троянду, залишивши сліди копит на піску

Тих, хто бажає йти за мною, я вітаю своєю рукою

Я чув від ренегатів, що проходили повз, Джеронімо помер

Він склав зброю, коли вони наповнили його свинцем

Тепер, здається, немає причин, чому я повинен продовжувати

На цій землі, яка колись була моєю землею, я не можу знайти дім

Самотньо й тихо, і йдуть кінні солдати

І я думаю, що настав час натягнути лук і припинити свій безглуздий біг

Поки що я знайду жовтий місяць разом зі своїми коханими

Де буйволи пасуться на полях конюшини без звуку зброї

І червоне сонце занурюється нарешті в пагорби золота

І мир для цього молодого воїна приходить із дірою від кулі!