There's Got To Be More - Mary Hopkin

There’s no need to act sorrow and anger

Is it really that hard to believe?

When you tried to tell me what you’re feeling

It’s only yourself you deceive

No, I never told you I was staying

No, I never told you I would stay

There’s just got to be more to my living

Than dreaming of our yesterday

You laughed when we met in the autumn

I cried when the winter was cold

And the spring touched your heart with its growing

But the summer was too hard to hold

Now the autumn leaves fall with the evening

And you tried to try to hang on to the sun

It’s hiding behind rain and thunder

And it’s time I was moving and gone

Yes, it’s time I was on my way

There is nothing more I can say

In a month maybe less

You’ll be laughing again

'Til she says she must move on her way

'Til she says she must move on her way

You are open and as soft as a flower

But changing and deep as the sea

It’s so easy for me to surrender

So hard to strike out and be free

Like a spider you weave webs of wonder

That float in the air around my head

To snare me and bury me under

'Til all of my longings are dead

Yes, it’s time I was on my way

There is nothing more I can say

In a month maybe less

You’ll be laughing again

'Til she says she must move on her way

'Til she says she must move on her way

There’s no need to act sorrow and anger

Is it really that hard to believe?

When you tried to tell me what you’re feeling

It’s only yourself you deceive

No, I never told you I was staying

No, I never told you I would stay

There’s just got to be more to my living

Than dreaming of our yesterday

Немає потреби видавати смуток і гнів

Невже так важко повірити?

Коли ти намагався розповісти мені, що ти відчуваєш

Ви обманюєте тільки себе

Ні, я ніколи не казав вам, що залишусь

Ні, я ніколи не казав тобі, що залишусь

У моєму житті просто має бути більше

Чим мріяли про наше вчорашнє

Ти сміявся, коли ми зустрілися восени

Я плакав, коли була холодна зима

І весна зворушила ваше серце своїм зростанням

Але літо було надто важко витримати

Тепер з вечора опадає осіннє листя

І ви намагалися триматися на сонці

Воно ховається за дощем і громом

І мені пора переїхати й піти

Так, мені пора в дорогу

Я більше нічого не можу сказати

Через місяць, можливо, менше

Ви знову будете сміятися

Поки вона не скаже, що має рухатися своїм шляхом

Поки вона не скаже, що має рухатися своїм шляхом

Ти відкритий і м’який, як квітка

Але мінливий і глибокий, як море

Мені так легко здатися

Так важко викреслити й бути вільним

Як павук, ви плетете мережі див

Це ширяє в повітрі навколо моєї голови

Щоб захопити мене і поховати під собою

«Поки всі мої бажання не згаснуть

Так, мені пора в дорогу

Я більше нічого не можу сказати

Через місяць, можливо, менше

Ви знову будете сміятися

Поки вона не скаже, що має рухатися своїм шляхом

Поки вона не скаже, що має рухатися своїм шляхом

Немає потреби видавати смуток і гнів

Невже так важко повірити?

Коли ти намагався розповісти мені, що ти відчуваєш

Ви обманюєте тільки себе

Ні, я ніколи не казав вам, що залишусь

Ні, я ніколи не казав тобі, що залишусь

У моєму житті просто має бути більше

Чим мріяли про наше вчорашнє