The Swords We Carried - Mary Chapin Carpenter

Back when I believed in luck

And stones & crosses

I’d put a coin found on the street

Towards cosmic losses

And passing graveyards in a car

Tracing every falling star

Luck was never very far from childhood causes

And pennies kissed with wishes arced into the fountains

And time was said to heal all pain

And hope move mountains

And all that could befall a heart

Or break this perfect life apart

The swords we carried could not do a thing about them

Away I am going, away I am gone

Ghosts and angels are but memories and visions

And revenants are out there taking up positions

But back when I believed in you

You’d raise the sun and set the moon

How could I help but love you holy as religion

Away you are going, away you are gone

But back when I believed in luck and words as spoken

I found a lie could break and split the world clean open

And grief became my company

Pain so deep I could not breathe

All betrayal is like dying in slow motion

Is it luck that makes us shout or makes us whisper

Is it luck that makes us wise or turns us bitter

With our maps that point true north

With our vows we sally forth

The swords we carried can’t protect us from each other

Away we are going

Away we are gone

Away we are going

Away we are gone

Тоді, коли я вірив у удачу

І камені та хрести

Я б поклав монету, знайдену на вулиці

Назустріч космічним втратам

І проїжджаючи повз кладовища в автомобілі

Відстежуємо кожну падаючу зірку

Удача ніколи не була далеко від дитячих причин

І копійки, поціловані з побажаннями, дугою вилилися у фонтани

І казали, що час зцілює весь біль

І надія гори зрушить

І все, що може спіткати серце

Або розірвати це ідеальне життя на частини

Мечі, які ми несли, нічого не могли вплинути на них

Геть я йду, геть мене нема

Привиди та ангели – це лише спогади та видіння

І ревенанти там займають позиції

Але тоді, коли я вірив у тебе

Ви б підняли сонце і посадили місяць

Як я міг не любити вас святою як релігію

Геть ти йдеш, геть ти пішов

Але тоді, коли я вірив в удачу й слова, як сказані

Я виявив, що брехня може зламати та розколоти світ

І горе стало моєю компанією

Біль такий глибокий, що я не міг дихати

Будь-яка зрада як померти в повільній зйомці

Удача змушує нас кричати чи шепотіти

Удача робить нас мудрими чи гірчить

З нашими картами, які вказують на справжній північ

З нашими обітницями ми виходимо вперед

Мечі, які ми несли, не можуть захистити нас один від одного

Ми їдемо

Ми пішли

Ми їдемо

Ми пішли