Ideas Are Like Stars - Mary Chapin Carpenter

Today Joseph is sitting alone, with occasional nods to the waitress

She tops off his cup while she’s snapping her gum, making her rounds on the

lunch shift

Counting out coins, he leaves them arranged, in neat lines and circles and arcs

She just stares at the tip that spells out her name and ideas are like stars

And yesterday pedaling down 4th Avenue, between the stalls and the bookshops

The sepia tones of a lost afternoon cradled a curio storefront

And inside the air was thick with the past, as the dust settled onto his heart

And here for a moment is every place in the world and ideas are like stars

They fall from the sky, they run round your head

They litter your sleep as they beckon

They’d teach you to fly without wires or thread

They promise if only you’d let them

For the language of longing never had words, so how did you speak from your

heart

Yet here is a box that swears it has heard that ideas are like stars

Tonight Joseph stood out in the yard, as Debussy played from the kitchen

Celestial companions `til mornings first lark, shone overhead and he listened

And who was that shadow there by the gate, who was that there standing guard

It was only loneliness, and loneliness waits, and ideas are like stars

Ideas are like stars

Сьогодні Джозеф сидить сам, час від часу киваючи офіціантці

Вона доповнює його чашку, клацаючи жуйкою, обходячи ї

обідня зміна

Відраховуючи монети, він розкладає їх акуратними лініями, колами й дугами

Вона просто дивиться на підказку, на якій вказано її ім’я, а ідеї схожі на зірки

А вчора крутив педалі по 4-й авеню, між кіосками та книгарнями

Сепійні тони загубленого дня затиснули вітрину курйону

А всередині повітря було густе минулого, коли пил осів на його серце

І тут на мить кожне місце світу, а ідеї – як зірки

Падають з неба, бігають навколо голови

Вони засмічують ваш сон, коли вас манять

Вони навчать вас літати без проводів чи нитки

Вони обіцяють, якби ви їм дозволили

Бо мова туги ніколи не мала слів, тож як ти говорив зі свого

серце

Але ось коробка, яка клянеться, що вона чула, що ідеї схожі на зірки

Сьогодні ввечері Джозеф виділявся у дворі, коли Дебюссі грав із кухні

Небесні супутники аж до ранку світили над головою першого жайворонка, а він прислухався

І хто була та тінь там, біля воріт, хто там стояв на варті

Це була лише самотність, і самотність чекає, а ідеї – як зірки

Ідеї ​​як зірки