King Henry - Martin Carthy

Let never the man a-wooing ride

E’er forget things three

A routh of gold, a heart of love

Full of charity

For it happened to King Henry

As a-hunting he did ride

Ta’en his hawk his good greyhound

Running loud down by his side

He’s chased the roe deer him before

He’s chased the buck all down to his den

And the fattest deer in all the flock

Young King Henry he has slain

King Henry he ate of the venison

The dogs ate of the blood

They lay down they fell asleep

Asleep as they were dead

It fell about the midnight hour

The hour when all men lay asleep

Such chill winds blew around the house

The very trees they did weep

Great shakings sthe house about

Shakings split the door

The foulest woman that e’er there was

Came a-stamping on the floor

Her head hit the roof of the hunting lodge

Her waist her waist you could hardly span

If a fouler woman lived

She was not known to God or man

Oh meat meat ye king an’t be

Meat give thou to me

What meat’s there i' the house lady

That you’re not welcome to

So she has ta’en his good brown steed

And oh but oh his heart was sore

She’s ate it up both skin and bone

Left nothing but hide and hair

Oh more meat ye king an’t be

More meat give thou to me

What meat’s there i' the house lady

That you’re not welcome to

So she has ta’en his gay goshawk

And oh but oh his heart was sore

She’s ate it up all skin and bone

Left nothing but feathers bare

Oh more meat ye king an’t be

More meat give thou me

What meat’s there i' the house lady

That you’re not welcome to

So she has ta’en his good greyhound

And oh but oh his heart was sore

She’s ate it up both skin and bone

Left nothing but hide and hair

Oh drink drink ye king an’t be

Drink give thou to me

What drink’s there i' the house lady

That you’re not welcome to

So he’s sewn up his horse’s hide

And wine and good wine he has put in

She drank it up she drank it down

There was no drop left in

A bed a bed ye king an’t be

A bed for you and me

I do vow and I do swear

Tonight to lie down with thee

Oh take your boots off O King Henry

And let all your clothes fall

For you and I will in one bed lie

And I’ll lie next to the wall

The night was gone the day was come

The sun shone through the hall

The fairest woman that e’er there was

Lay twixt him and the wall

Oh what is this cries young King Henry

How long will this last with me

And there up spoke the fair young lady

Even till the day you dead be

For I’ve met many’s the gentleman

Who gave to me all my fill

Ne’er met I such a gentleman

Who gave to me all my will

For I’ve met many’s the gentleman, sir

Who gave to me all my fill

Ne’er met I such a gentleman

Who gave to me all my will

«Now King Henry, you courteous knight,

Your horse’s hide you’ll bring.»

And o’er it she has raised her hand

And lively he did spring.

«And likewise bring your hounds their skins

And your hawks their feathers bare.»

And soon the hounds they leapt about

And the hawks flew in the air.

Then Henry he has mounted up,

Put his lady on before.

And straightway to the church they rode

To keep the oath he swore.

And they rode on into the town

From out the wild woods green.

And the people clammered all around

To see their strange new queen.

Нехай ніколи не їздить чоловік, який сватається

Забудьте три речі

Золотий шлях, серце кохання

Повний милосердя

Бо це сталося з королем Генріхом

На полювання він їздив верхи

Таен його яструб, його добрий хорт

Голосно біжить біля нього

Раніше він ганявся за козуль

Він погнався за гроші до свого лігва

І найтовстіший олень у всій зграї

Він убив молодого короля Генріха

Король Генріх їв оленину

Собаки їли кров

Лягли, заснули

Спали, як мертві

Це випало приблизно опівночі

Година, коли всі чоловіки спали

Навколо хати віяв такі холодні вітри

Ті самі дерева, які вони плакали

Великі потрясіння в будинку

Тремтіння розкололи двері

Найбрудніша жінка, яка була

На підлозі стукнуло

Її голова вдарилася об дах мисливського будиночка

Її талію, її талію ви навряд чи зможете охопити

Якби жила нечиста жінка

Вона не була відома ні Богу, ні людям

О, м’ясо, ви королем

М'яса дай ти мені

Яке там м’ясо, я господиня

До чого вам не бажано

Тож вона має його доброго коричневого коня

І о, але о, у нього боліло серце

Вона з’їла це і шкіру, і кістку

Не залишив нічого, крім шкури та волосся

О, більше м’яса, королю, не буде

Дай мені більше м’яса

Яке там м’ясо, я господиня

До чого вам не бажано

Отже, вона має його веселого яструба-тетеревятника

І о, але о, у нього боліло серце

Вона з’їла усю шкіру та кістки

Не залишив нічого, крім пір'я

О, більше м’яса, королю, не буде

Дай мені більше м'яса

Яке там м’ясо, я господиня

До чого вам не бажано

Отже, вона має його доброго хорта

І о, але о, у нього боліло серце

Вона з’їла це і шкіру, і кістку

Не залишив нічого, крім шкури та волосся

О, пий, ти, король, і не будь

Дай мені пити

Який там напій я господиня

До чого вам не бажано

Тож він зашив шкуру свого коня

І вино, і добре вино він вклав

Вона випила доверху, випила донизу

Не залишилося жодного пропуску

Ліжко — ліжко, яким ви не будете

Ліжко для вас і мене

Я присягаю і присягаю

Сьогодні ввечері лягти з тобою

О, скиньте чоботи, о король Генрі

І нехай весь твій одяг впаде

Бо ми з тобою в одному ліжку будемо лежати

І я буду лежати біля стіни

Минула ніч, настав день

Крізь зал світило сонце

Найкрасивіша жінка, яка коли-небудь була

Покладіть його і стіну

О, що це плаче молодий король Генріх

Скільки це триватиме зі мною

І там заговорила прекрасна панночка

Навіть до того дня, коли ти будеш мертвим

Бо я зустрічав багатьох джентльменів

Хто дав мені усю мою наситу

Я ніколи не зустрічав такого джентльмена

Хто дав мені всю мою волю

Бо я зустрічав багатьох джентльменів, сер

Хто дав мені усю мою наситу

Я ніколи не зустрічав такого джентльмена

Хто дав мені всю мою волю

«Тепер королю Генріху, ти ввічливий лицар,

Шкіру свого коня ти принесеш».

І перед цим вона підняла руку

І живий він дів весну.

«І так само принесіть своїм собакам їхні шкури

А твої яструби оголюють пір’я».

І невдовзі вони стрибали

І яструби літали в повітрі.

Тоді Генрі підвівся,

Одягніть його даму раніше.

І одразу до церкви вони поїхали

Щоб дотримати присягу, яку він присягнув.

І вони поїхали в місто

З диких лісів зеленіє.

І люди гуркотіли навколо

Щоб побачити їхню дивну нову королеву.