Лошади - Марк Савин

Мне не в кайф чтоб машины ездили,

Я хочу, чтоб ходили лошади,

Я мечтаю смотреть на созвездия,

А не по ящику что ни попадя.

Меня привлекает здоровая пища,

А не та фигня что играла роль в рекламе.

Я помню, как еще в раннем детстве

Я заказывал клубничную жвачку маме…

Тогда и зелень была другого цвета,

Да и деревья были гораздо выше.

А воды такой чистой, наверное, нету.

Моя грудь плодами химиков дышит.

Далеко мы зашли по лезвию,

стали красного цвета площади.

Мне не в кайф чтоб машины ездили,

Я хочу, чтоб ходили лошади…

Мне не в кайф чтоб машины ездили,

Я хочу, чтоб ходили лошади….

Почему теперь матом общаются,

И куда делись детские праздники.

Мы друг с другом теперь не прощаемся,

Безголовые нищие всадники.

За душей ни рубля, ни евро.

Но зато у всех по мобильнику.

Конца света ждем мы на нервах.

Набивая свои холодильники.

Но все будет у нас нормально,

Будем все как один богаты.

Мы Америку, Европу и Азию

Завесим огромным плакатом.

Я хочу, чтобы люди дышали…

Дышали лесами и рощами…

Мне не в кайф чтоб машины ездили,

Мені не в кайф щоб машини їздили,

Я хочу, щоб ходили коні,

Я мрію дивитися на сузір'я,

А не по ящику що ні потрапивши.

Мене приваблює здорова їжа,

А не та фігня що грала роль в рекламі.

Я пам'ятаю, як ще в ранньому дитинстві

Я замовляв полуничну жуйку мамі…

Тоді і зелень була іншого кольору,

Так і дерева були набагато вище.

А води такої чистої, напевно, немає.

Мої груди плодами хіміків дихають.

Далеко ми зайшли по лезу,

стали червоний колір площі.

Мені не в кайф щоб машини їздили,

Я хочу, щоб ходили коні…

Мені не в кайф щоб машини їздили,

Я хочу, щоб ходили коні….

Чому тепер матюком спілкуються,

І де поділися дитячі свята.

Ми один з одним тепер не прощаємося,

Безголові жебраки вершники.

За душею ні рубля, ні євро.

Натомість у всіх по мобільнику.

На кінець світу чекаємо ми на нервах.

Набиваючи холодильники.

Але все буде у нас нормально,

Будемо всі як один багаті.

Ми Америку, Європу та Азію

Завісимо величезним плакатом.

Я хочу, щоб люди дихали…

Дихали лісами та гаями…

Мені не в кайф щоб машини їздили,