747 - Mark Forster

Ich weiß nicht, warum, doch Baby, ich kann nicht stehen bleiben

Ich treibe mich rum, doch glaube mir, ich seh' dich leiden

Ich weiß, du willst mit mir nach Hause

Ich weiß, du sehnst dich nach 'ner Pause

Ich weiß nicht, wieso, doch irgendwas zieht mich vor die Tür

Lässt mich einfach nicht los, muss immer wieder fort von hier

Und wie soll ich’s dir beweisen?

Ich komm' zurück, ich flieg' in Kreisen

Wenn ich wieder abheb', dann

Wird alles erst laut, und danach hellblau

Wenn ich wieder abheb'

Wie 'ne 747

Muss ich fliegen, fliegen, fliegen

Über Berge, übers Meer

Dreißigtausend Fuß und höher

Wie 'ne 747

Ich muss fliegen, fliegen, fliegen

Durch die Wolken, durch den Sturm

Ich küss' den Boden zwischendurch (ey)

Ich weiß nicht, wohin, doch ist auch egal, ich lieb' den Weg

Und ist das nicht der Sinn, zu wissen, wie’s schmeckt, dieses Leben

Mit all sein’n neon-bunten Farben

Mit all sein’n hell’n und dunklen Tagen

Ich weiß noch nicht, wann, doch eines Tages komm' ich heim

Und glaube mir, dann, Baby, ich werd' glücklich sein

Mit all den Orten fest im Kopf dann

Flieg' ich dich als letzten Stopp an

Wenn ich wieder abheb', dann

Wird alles erst laut, und danach hellblau

Wenn ich wieder abheb'

Wie 'ne 747

Muss ich fliegen, fliegen, fliegen

Über Berge, übers Meer

Dreißigtausend Fuß und höher

Wie 'ne 747

Ich muss fliegen, fliegen, fliegen

Durch die Wolken, durch den Sturm

Ich küss' den Boden zwischendurch

Wie 'ne 747

Muss ich fliegen, fliegen, fliegen

Über Berge, übers Meer

Dreißigtausend Fuß und höher

Wie 'ne 747

Ich muss fliegen, fliegen, fliegen

Durch die Wolken, durch den Sturm

Ich küss' den Boden zwischendurch

Я не знаю чому, але я не можу зупинитися

Я зависаю, але повір мені, я бачу, як ти страждаєш

Я знаю, ти хочеш піти зі мною додому

Я знаю, що ти прагнеш перерви

Не знаю чому, але щось тягне мене за двері

Просто не відпускає мене, завжди повинен піти звідси

І як я маю тобі це довести?

Повертаюся, літаю по колу

Якщо я знову злітаю, то

Спочатку все стає голосним, а потім світло-синім

Коли я знову злітаю

Як 747

Хіба я повинен літати, літати, літати

Над горами, над морем

Тридцять тисяч футів і вище

Як 747

Я повинен літати, літати, літати

Крізь хмари, крізь грозу

Я цілую підлогу між (ой)

Я не знаю, куди йти, але це не має значення, мені подобається дорога

І хіба не в цьому сенс знати, як воно на смак, це життя

З усіма його яскравими неоновими кольорами

З усіма його світлими і темними днями

Поки не знаю коли, але колись я повернуся додому

І повір мені, тоді, дитинко, я буду щасливий

Тоді з усіма місцями в голові

Лечу до тебе як остання зупинка

Якщо я знову злітаю, то

Спочатку все стає голосним, а потім світло-синім

Коли я знову злітаю

Як 747

Хіба я повинен літати, літати, літати

Над горами, над морем

Тридцять тисяч футів і вище

Як 747

Я повинен літати, літати, літати

Крізь хмари, крізь грозу

Я цілую підлогу між ними

Як 747

Хіба я повинен літати, літати, літати

Над горами, над морем

Тридцять тисяч футів і вище

Як 747

Я повинен літати, літати, літати

Крізь хмари, крізь грозу

Я цілую підлогу між ними