Lakstīgaka - Мария Наумова, Normunds Rutulis

Kur Gauja apmet loku un lokās līkumos

Tur pašā upes krastā es sēžu vakaros

Un noraugos pa straumei, kas ātri projām skrien

Un vienkārši tāpatās sirds mana dzied arvien

Kā lakstīgala sirds mana dzied

Ik vakaru, kad saulīte riet

Ik vakaru, kad saulīte riet

Kā lakstīgala sirds mana dzied

Kā lakstīgala sirds mana dzied

Kā lakstīgala sirds mana dzied

Es dzirdu putnu balsis, tā sēžot upmalā

Un dungojot par dzīvi pati savā nodabā

Un ko man vairāk vajag, vien upi kura plūst

Un sirdi pilnu laimes, kas nekad neizžūst

Un atkal klāt ir vakars un viss ir savādāk

Jo blakus man ir tava sirds, kas arī dziedāt māk

Ko vēl es varu gribēt?

Ko vairāk vēlēties

Ak, Likteni, mans labais, Tev gribu pateikties

Де Гауя гнеться і гнеться

Там я сиджу вечорами біля річки

А я дивлюся на течію, що швидко біжить

І просто так моє серце продовжує співати

Як соловей серце співає

Щовечора, коли заходить сонце

Щовечора, коли заходить сонце

Як соловей серце співає

Як соловей серце співає

Як соловей серце співає

Я чую голоси птахів, що сидять біля річки

І гуде про життя у власній кімнаті

А мені більше потрібна річка, яка тече

І серце, сповнене щастя, яке ніколи не висихає

І знову вечір і все по-іншому

Бо поруч зі мною твоє серце, яке вміє співати

Чого ще я можу хотіти?

Чого ще хотіти

О, доле, моя добра, я хочу подякувати тобі