Отпущу - Мария Ечина

Я думала, что не смогу, но время лечит

Судьба нас развела по разным берегам

Ты иногда звонишь, проговорив о встрече

И дрогнет, трубку поднимая у меня рука…

Ты знаешь «не болит», но как тебя увижу

Ты вновь меня волнуешь и скрыть я не могу

Я знаю «все прощай, любовь, хотя не вечер»,

Но смысла нет навряд ли я трубку подниму.

A Baby, a… Больше ты никогда

Не вернешься в мои сети!

A baby, a… Отпущу навсегда

От себя я чувства эти!

Нам нужно все забыть, давай мы все забудем

И больше никогда не вспомним ни о чем

Ведь вместе все равно мы никогда не будем,

От этого к тебе еще сильней хочу!

Я знаю, что нельзя, но может быть все можно…

Нет!

Я тебя прошу, прошу оставновить!

И впредь со мною будь как можно осторожней

Я просто не хочу тебя ни с кем делить!

Бридж.

Я устала от клятв, где одна только ложь

От обид, одиночества, — просто устала!

Барабанил тоскливо мелодию дождь

И надежды свеча угасала…

Может Бог мой услышал, как молю о любви

Может в мыслях бредовых придумала я,

Как глаза вожделенно ласкали твои

И молили: «Хочу!»

И кричали: «Моя!»

Пусть надежда уснет летаргическим сном,

А любовью окажется — яд!

Дождь тоскливых не пой серенад о былом

Не вернуть все назад…

Я думала, що не зможу, але час лікує

Доля нас розвела по різних берегах

Ти іноді дзвониш, проговоривши про зустріч

І здригнеться, трубку піднімаючи в мене рука…

Ти знаєш «не болить», але як тебе побачу

Ти знову мене хвилюєш і приховати я не можу

Я знаю «все прощай, кохання, хоча не вечір»,

Але сенсу немає навряд чи я трубку підніму.

A Baby, a… Більше ти ніколи

Не повернешся в мої мережі!

A baby, a… Відпущу назавжди

Від себе я почуття ці!

Нам потрібно все забути, давай ми все забудемо

І більше ніколи не згадаємо ні про що

Адже разом все одно ми ніколи не будемо,

Від цього до тебе ще сильніше хочу!

Я знаю, що не можна, але може бути все можна ...

Ні!

Я тебе прошу, прошу залишити!

І надалі зі мною будь якомога обережніше

Я просто не хочу тебе ні з ким ділити!

бридж.

Я втомилася від клятв, де одна тільки брехня

Від образи, самотності, просто втомилася!

Барабанив сумно мелодію дощ

І надії свічка згасала…

Може Бог мій почув, як благаю про любов

Може в думках марення придумала я,

Як очі палко пестили твої

І молили: «Хочу!»

І кричали: «Моя!»

Нехай надія засне летаргічним сном,

А любов'ю виявиться — отрута!

Дощ тужливих неспів серенад про

Не повернути все назад…