Cannes - Мария Чайковская, Гуша Катушкин

Сто веков,

Не похоже на то,

Если осень — пальто

на себя надеваем.

Столько слов,

Только все не о том.

Мы меняем по сто,

двадцать пять забываем.

Говори-

Ты же хочешь сказать,

Ты же хочешь узнать,

Я же чувствую очень.

На счет три

Нас уже не поймать,

Нас уже не достать,

Попытайся короче.

Странно,

Это очень, очень странно.

После этой ночи- в Канны.

До свидания,

Пока.

Странно,

Это очень, очень странно.

Мы опять меняем страны,

А нам менять бы ДНК.

Ты молчишь,

Ты, конечно, не спишь.

Уже тысячу лет не звонишь мне по средам.

Ты простишь от безысходности лишь,

Ну, а может быть, нет…

Послезавтра, к обеду,

Я уйду, как обычно.

Ну что ты мне хочешь сказать?

Мы же оба не правы.

Поцелуй.

Дай тебя мне обнять.

Никогда не пойдут тебе эти оправы!

Странно,

Это очень, очень странно.

После этой ночи- в Канны.

До свидания,

Пока.Пока.Пока, Украина!

Странно,

Это очень, очень странно.

Мы опять меняем страны,

А нам менять бы ДНК.

Сто століть,

Не схоже на те,

Якщо осінь — пальто

на себе надягаємо.

Стільки слів,

Тільки все не про том.

Ми змінюємо по сто,

двадцять п'ять забуваємо.

Говори-

Ти ж хочеш сказати,

Ти ж хочеш дізнатися,

Я ж чувствую дуже.

На рахунок три

Нас уже не впіймати,

Нас уже не дістати,

Спробуй коротше.

Дивно,

Це дуже, дуже дивно.

Після цієї ночі - в Канни.

До побачення,

Доки.

Дивно,

Це дуже, дуже дивно.

Ми знову змінюємо країни,

А нам міняти би ДНК.

Ти мовчиш,

Ти, звичайно, не спиш.

Вже тисячу років не дзвониш мені по середах.

Ти пробачиш від безвиході лише,

Ну, а може бути, ні…

Післязавтра, до обіду,

Я піду, як завжди.

Ну що ти мені хочеш сказати?

Ми обидва не мають права.

Поцілунок.

Дай тебе обійняти.

Ніколи не підуть тобі ці оправи!

Дивно,

Це дуже, дуже дивно.

Після цієї ночі - в Канни.

До побачення,

Поки що. Поки що, Україно!

Дивно,

Це дуже, дуже дивно.

Ми знову змінюємо країни,

А нам міняти би ДНК.