Лето красное - Марина Девятова

Бьётся дождь над ивами серебряный.

Говорят, красива я и ветрена.

Лепесток летит, маня, ромашковый,

А кого люблю, меня не спрашивай.

Лепесток летит, маня, ромашковый,

А кого люблю, меня не спрашивай.

Вдруг исполнились мечты заветные:

Двое дарят мне цветы рассветные.

Я сама любви такой не верила,

Сшиты радугой одной два берега.

Я сама любви такой не верила,

Сшиты радугой одной два берега.

Припев:

Лето красное, ты скажи скорей:

Долго ль маяться между двух огней?

Лето красное, в чём моя вина,

Оба нравятся, а любовь одна.

Дождь серебряный опять над ивами,

Не хочу я потерять любимого.

Что загадано — должно исполниться,

Но стучит в моё окно бессонница.

Припев.

Б'ється дощ над вербами срібний.

Кажуть, гарна я і вітрена.

Пелюстка летить, маня, ромашковий,

А кого люблю, мене не питай.

Пелюстка летить, маня, ромашковий,

А кого люблю, мене не питай.

Раптом здійснилися заповітні мрії:

Двоє дарують мені квіти світанки.

Я сама любові такої не вірила,

Зшиті веселкою одного два береги.

Я сама любові такої не вірила,

Зшиті веселкою одного два береги.

Приспів:

Літо червоне, ти скажи швидше:

Довго чи можна між двома вогнями?

Літо червоне, в чому моя вина,

Обидва подобаються, а любов одна.

Дощ срібний знову над вербами,

Не хочу я втратити коханого.

Що загадано— має виповнитися,

Але стукає у моє вікно безсоння.

Приспів.